Флавій Сіагрій
| Флавій Сіагрій | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 382 |
| Країна | Стародавній Рим |
| Національність | римо-іберієць |
| Діяльність | політик |
| Посада | консул |
| Термін | 381 рік |
| Попередник | Цезар Флавій Граціан Август |
| Наступник | Флавій Клавдій Антоній |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Флавій Клавдій Антоній? |
Флавій Сіагрій (*Flavius Syagrius, д/н —після 382) — державний діяч часів пізньої Римської імперії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з іберо-римської аристократії. Можливо син Флавія Клавдія Антонія. Розпочав службу при дворі імператора Валентиніана I, ставши 369 року його нотаріусом. 370 року секретарем (magister scrinii) імператора став його батько (або брат з таким самим ім'ям). Брав участь у поході дукса Араторія за Рейн для будівництва укріплень. Однак алемани застали римлян зненацька і завдали їм поразки у битві на горі Піре. Сіагрій єдиний залишився в живих. Він приніс звістку про розгром Араторія імператору Валентиніану I, який в гніві позбавив його посади, після чого Сіагрій став вести приватне життя.[1]
У 376 році його сестра Елія Флацилла виходить заміж за Феодосія, представника впливової родини з Африки. 26 серпня 379 року отримав посаду проконсула (або вікарія) Проконсульської Африки. 1 жовтня того ж року стає магістром офіцій.
Близько червня 380 року призначається префектом преторія Італії. 381 року призначений консулом (спільно з Флавієм Евхерієм на Сході). 382 року звільнено з посади префекта преторія. Подальша доля невідома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Амміан Марцеллін. Діяння. XXVIII. 2. 5—9.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Stone Potter, The Roman Empire at bay, AD 180—395, p. 535
- Rita Lizzi Testa, Senatori, popolo, papi: il governo di Roma al tempo dei Valentiniani, EDIPUGLIA, 2004, ISBN 8872283922, p. 350.
