Формула-1 — Гран-прі Монако 1950

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гран-прі Монако 1950
фр. XIe Grand Prix Automobile de Monaco
Дата 21 травня 1950 року
Місце Монако Монте-Карло
Траса Монте-Карло
Довжина кола 3.180 км
Дистанція 318 км (100 кіл)
Погода сонячно, сухо
Поул
1:50.2 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
Найшвидше коло
1:51.0
(
 коло)
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
Подіум
Переможець Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
2 місце Італія Альберто Аскарі Феррарі
3 місце Монако Луї Широн Мазераті
Формула-1. 2-й із 7 етапів сезону 1950/ Гонка №2
Monte Carlo 1950.png
1. Велика Британія < 2 > 3. Інді 500
1948 < Гран-прі Монако 1950 > 1952

Гран-прі Монако 1950 року (фр. XIe Grand Prix Automobile de Monaco) — другий етап чемпіонату світу 1950 року з автоперегонів у класі Формула-1. Відбувся 21 травня на трасі Монте-Карло. Свою першу перемогу здобув Хуан-Мануель Фанхіо.

Кваліфікація[ред. | ред. код]

Пілот Команда Час
1 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео 1:50,2
2 Італія Ніно Фаріна Альфа-Ромео 1:52,8
3 Аргентина Хосе Фройлян Гонсалес Мазераті 1:53,7
4 Франція Філіп Етанселен Тальбот-Лаго 1:54,1
5 Італія Луїджи Фаджолі Альфа-Ромео 1:54,2
6 Італія Луїджі Віллорезі Феррарі 1:52,3
7 Італія Альберто Аскарі Феррарі 1:53,8
8 Монако Луї Широн Мазераті 1:56,3
9 Франція Раймон Соммер Феррарі 1:56,6
10 Франція Луї Розьє Тальбот-Лаго 1:57,7
11 Франція Робер Манзон Сімка-Ґордіні 2:00,4
12 Швейцарія Туло де Ґраффенрід Мазераті 2:00,7
13 Франція Моріс Трентіньян Сімка-Ґордіні 2:01,4
14 Велика Британія Кат Гаррісон ЕРА 2:01,6
15 Таїланд Принц Біра Мазераті 2:02,2
16 Велика Британія Боб Джерард ЕРА 2:03,4
17 Італія Франко Роль Мазераті 2:04,5
18 Аргентина Альфредо Піан Мазераті
19 Бельгія Джонні Клаес Тальбот-Лаго 2:12,0
20 США Гаррі Шелл Купер-ДЖЕП
21 Велика Британія Пітер Вайтхед Феррарі
НПР Франція Шарль Поцці Тальбот-Лаго
НПР Франція Ів Жіро-Кабанту Тальбот-Лаго
НПР Франція П'єр Левег Тальбот-Лаго
НПР Італія Клементе Бьондетті Мазераті


Хід перегонів[ред. | ред. код]

У неділю було вітряно, через що морські бризки потрапляли на покриття траси у повороті «Бюро де Табак». На першому колі в цьому місці занесло Альфу Ніно Фаріни, що йшов другим, і вона зіткнувся з Мазераті Гонсалеса. Фаджіолі пригальмував, Луї Розьє також встиг зупинитися, але його Тальбот зачепив Робер Манзон, штовхнувши на автівку Фаджіолі.[1] Всього до масового завалу потрапило дев'ять машин. Гонсалес, який отримав удар, не помітив, що кришка паливного баку пошкоджена, і продовжив їхати. Однак при першому ж гальмуванні паливо залило кабіну та спалахнуло. Глядачі допомогли пілоту, що вискочив з машини, зняти його палаючу сорочку.[2] Вигравший поул Фанхіо стартував першим і дізнався про інцидент лише пройшовши коло. Доїхавши до місця події, він побачив, що шлях перекрито, скрізь розлито паливо, а працівники траси відчайдушно намагаються відсунути постраждалі боліди убік. Фанхіо вийшовши, трохи посунув одну із зламаних машин, та, звільнивши шлях, продовжив їхати.[2] Луїджі Віллорезі, що також зміг уникнути завалу, невдало вибрав шлях, оминаючи вийшовші з ладу автівки, та втратив багато часу. До того ж двигун його Феррарі заглух і відновити перегони він зміг тільки в числі останніх. Увійшовши до очкової зони, він мав змогу претендувати на подіум, але після 63 кіл на його автівці зламався задній міст, і Віллорезі зійшов. Фінішу дісталися семеро гонщиків. Хуан-Мануель Фанхіо, лідируючи від першого до останнього кола, здобув свою першу перемогу у чемпіонаті Формули-1. Другим та третім стали Альберто Аскарі та Луї Широн відповідно. Очки також заробили Раймон Соммер та Принц Біра.

Перегони[ред. | ред. код]

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео 100 3:13:18.7 1 8+1
2 Італія Альберто Аскарі Феррарі 99 +1 коло 7 6
3 Монако Луї Широн Мазераті 98 +2 кола 8 4
4 Франція Раймон Соммер Феррарі 97 +3 кола 9 3
5 Таїланд Принц Біра Мазераті 95 +5 кіл 15 2
6 Велика Британія Боб Джерард ЕРА 94 +6 кіл 16
7 Бельгія Джонні Клаес Тальбот-Лаго 94 +6 кіл 19
Схід Італія Луїджі Віллорезі Феррарі 63 трансмісія, задній міст 6
Схід Франція Філіп Етанселен Тальбот-Лаго 38 маслопровід 4
Схід Аргентина Хосе Фройлян Гонсалес Мазераті 1 аварія після масового зіткнення, пожежа 3
Схід Італія Ніно Фаріна Альфа-Ромео 0 масове зіткнення 2
Схід Італія Луїджи Фаджолі Альфа-Ромео 0 масове зіткнення 5
Схід Франція Луї Розьє Тальбот-Лаго 0 масове зіткнення 10
Схід Франція Робер Манзон Сімка-Ґордіні 0 масове зіткнення 11
Схід Швейцарія Туло де Ґраффенрід Мазераті 0 масове зіткнення 12
Схід Франція Моріс Трентіньян Сімка-Ґордіні 0 масове зіткнення 13
Схід Велика Британія Кат Гаррісон ЕРА 0 масове зіткнення 14
Схід Італія Франко Роль Мазераті 0 масове зіткнення 17
Схід США Гаррі Шелл Купер-ДЖЕП 0 масове зіткнення 20
НС Велика Британія Пітер Вайтхед Феррарі двигун 21
НС Аргентина Альфредо Піан Мазераті аварія на практиці 18
НПР Франція Шарль Поцці Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР Франція Ів Жіро-Кабанту Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР Франція П'єр Левег Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР Велика Британія Клементе Бьондетті Мазераті не брав участі у практиках

Кола лідирування[ред. | ред. код]

Після гран-прі[ред. | ред. код]

Хуан-Мануель Фанхіо провів три дні, доглядаючи постраждалих у гонці Гонсалеса та Піана. Гонсалес отримав опіки під час пожежі, а Альфредо Піан зламав ногу під час кваліфікації.

Насамперед, аргентинець, убравши сидіння в своїй дорожній Альфа-Ромео, відвіз Піана в ортопедичну лікарню в Болоньї. Згодом повернувся до Монако та відвіз Гонсалеса до опікового центру в Італії.[2]

Положення в чемпіонаті після Гран-прі[ред. | ред. код]

Особистий залік
Поз Пілот Очки
1 Італія Ніно Фаріна 9
2 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо 9
3 Італія Луїджи Фаджолі 6
4 Італія Альберто Аскарі 6
5 Велика Британія Редж Парнелл 4
  • Примітка: Тільки 5 позицій включені в обидві таблиці. До заліку йшли чотири найкращі результати кожного пілота.
  • Кубок конструкторів тоді ще не було впроваджено.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Хуан-Мануель Фанхіо, що виграв гонку, показав також найкраще коло та лідірував від старту до фініша, таким чином здобувши перший Великий Шолом в історії чемпіоната.
  • Цей подіум та очки Луї Широна залишаються єдиними для монегасків до нашого часу.
  • Принц Біра став першим тайцем, що заробив очки у Формулі-1. Ще двічі він стане четвертим на фініші у наступні п'ять років.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гран-прі Монако 1950 в Енциклопедії Формули-1 [1] (рос.)
  2. а б в Гран-прі Монако. 02-1950 [2] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


Попередня гонка:
Гран-прі Великої Британії 1950 року
FIA Формула-1 Чемпіонат Світу
Сезон 1950
Наступна гонка:
Гран-прі Індіанаполісу 1950 року
Попередня гонка:
Гран-прі Монако 1948 року
Гран-прі Монако Наступна гонка:
Гран-прі Монако 1952 року