Франсуа Лелорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсуа Лелорд
фр. François Lelord
Народився 22 червня 1953(1953-06-22)[1] (70 років)
Париж[2]
Країна  Франція
Діяльність письменник, психіатр
Alma mater Tours Universityd
Magnum opus Hector and the Search for Happinessd
Батько Gilbert Lelordd[3]

Франсуа Лелорд (народився 22 червня 1953, Париж) — французький психіатр і письменник.[4]

Життєпис[ред. | ред. код]

Кар'єра лікаря-психіатра[ред. | ред. код]

Франсуа Лелорд є сином дитячого психіатра Жильбера Лелорда. Лелорд вивчав медицину та психологію. Після отримання докторського ступеня в 1985 році в Університеті Франсуа Рабле в Турі він провів рік у Лос-Анджелесі як постдокторський дослідник у Роберта Лібермана в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. З 1986 по 1988 рік він був керівником клініки та асистентом у лікарні Неккер при паризькому університеті Декарта у Парижі.

У 1989 році відкрив власну практику. Паралельно з роботою позаштатним психіатром, з 1990 року він працював консультантом у сфері управління стресом і благополуччя на роботі разом зі своїми колегами Патріком Лежероном і Крістофом Андре, працював у великих державних і приватних компаніях.

У 1996 закрив власну практику. З 2003 року Франсуа Лелорд жив у В'єтнамі, спочатку в Ханої, а потім у Хошиміні, де працював психіатром у Фонді Алена Карпентьє.

З 2008 по 2017 рік він виступав з доповідями на тему щастя у Французькому альянсі та французьких культурних інститутах у Китаї, Кореї, Німеччині та Таїланді. Після повернення до Франції він повернувся до психіатрії в Парижі.

Кар'єра автора[ред. | ред. код]

Його перша книга "Розповіді звичайного психіатра" ("Les contes d'un psychiatre ordinaire") була опублікована в лютому 1993 року у видавництві "Éditions Odile Jacob", після чого у тому ж видавництві вийшли кілька психологічних монографій разом із Крістофом Андре ("Comment gérer les personnalités difficiles", "L'estime de Soi", "La force des émotions").

У серпні 2002 року він опублікував свою найуспішнішу на сьогодні книгу – роман Le voyage d'Hector ou la recherche du bonheur («Подорож Гектора, або Пошуки щастя»). Роман мав великий успіх у Франції, а також в інших країнах, таких як Німеччина, розійшовся по всьому світу накладом понад два мільйони примірників.[5][6]

Це книга з психології, написана для пересічних читачів; вона розповідає історію Гектора, психіатра, який подорожує світом у пошуках того, що саме робить людей щасливими. Книга написана в простому, гумористичному стилі, дає психологічні поради та спонукає до роздумів, навіть не торкаючись сухої теорії. За нею послідувало ще кілька книжок з Гектором у ролі головного героя.[7][8]

Після успіху в Європі видавництво Penguin Group (США) придбало права на публікацію дебютного роману Лелорда у Сполучених Штатах. Книга «Гектор у пошуках щастя» вийшла 31 серпня 2010 року. За нею послідували «Гектор і таємниці кохання» 1 січня 2011 року та «Гектор і пошуки втраченого часу» 31 липня 2012 року.

У 2014 році книга була екранізована у фільмі Подорож Гектора у пошуках щастя Пітера Челсома з Саймоном Пеггом, Розамунд Пайк, Жаном Рено, Стелланом Скарсгардом, Тоні Коллетт у головних ролях.[9]

Натхненний роками у В'єтнамі, Лелорд опублікував роман "Маленький ринок сувенірів" (La Petite Marchande de souvenirs), виданий видавництвом JC Lattès у 2013 році.

Франсуа Лелорд спочатку писав есеї з психології для широкого загалу та фахівців з управління персоналом, потім оповідання в традиціях філософської казки або навчального роману, як, наприклад, твори з серії "Гектор".

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • La gestion du stress (Управління стресом)(1998), з Крістофом Андре та Патріком Лежероном
  • Liberté pour les insensés (Свобода для дурних) (2000)
  • Comment gérer les personnalités difficiles (Як керувати складними особистостями) (2000), з Крістофом Андре
  • L'estime de soi : S'aimer pour mieux vivre avec les autres (2001), з Крістофом Андре
  • Le voyage d'Hector ou la Recherche du bonheur (Подорож Гектора або пошуки щастя) (2002)
  • La Force des émotions (Сила емоцій) (2003), з Крістофом Андре
  • Ulik au pays du désordre amoureux (Улік у країні невпорядкованого кохання) (2005)
  • Гектор і таємниці кохання (2005)
  • Гектор і часи (2006)
  • Petit hector apprend la vie (Маленький Гектор пізнає життя) (2010)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120023105 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://www.ouest-france.fr/pays-de-la-loire/le-croisic-44490/autisme-le-croisic-rend-hommage-au-professeur-gilbert-lelord-5293764
  4. ↑ Thomson, Alice (20 April 2010). François Lelord: I'll put a smile on your face. The Times. London. Процитовано 2 September 2010.
  5. ↑ Thomson, Alice (20 квітня 2010). François Lelord: I’ll put a smile on your face. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 29 жовтня 2019.
  6. ↑ Gatterburg, Angela (2 травня 2005). LITERATUR: Inspiration beim Zähneputzen. Spiegel Online. 18. Процитовано 29 жовтня 2019.
  7. ↑ Walden, Celia (14 лютого 2011). Have you met France’s Dr Love?. The Daily Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 29 жовтня 2019.
  8. ↑ Helge Rehbein (6 août 2007). Mit dem Psychiater auf der Couch (нім.).
  9. ↑ Chelsom, Peter. Hector et la recherche du bonheur. Koba Films. Процитовано 9 січня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуа_Лелорд&oldid=41989975