Франсуа Шале
| Франсуа Шале | |
|---|---|
| фр. François Chalais | |
 | |
| Ім'я при народженні |
Франсуа-Шарль Бауер (фр. François-Charles Bauer) |
| Народився |
15 грудня 1919 Страсбург,  Франція |
| Помер |
1 травня 1996 (76 років) ·лейкоз |
| Поховання | Цвинтар Нейї-сюр-Сенd[1] |
| Громадянство |
Франція |
| Діяльність | журналіст, історик кіно |
| Alma mater | Lycée Kléberd і Faculté de droit d'Aix-en-Provenced[2][3] |
| Науковий ступінь | law degree in Franced[2] |
| Знання мов | французька[4] |
| Заклад | France Soird[5], Le Figaro Magazine[5], Cinémonded[5], Radiodiffusion-Télévision Françaised[2][6], Le Parisien і Q16536228?[5] |
| У шлюбі з | France Roched[1][2] і Mei-Chen Chalaisd[2][7] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0149859 |
Франсуа́ Шале́ (фр. François Chalais, справжнє ім'я та прізвище Шарль-Франсуа Бауер (фр. François-Charles Bauer), нар.15 грудня 1919, Страсбург, Франція — 1 травня 1996,Париж, Франція) — французький журналіст, репортер, письменник і історик кіно. Приз Франсуа Шале, названий на його честь, вручається щороку на Каннському міжнародному кінофестивалі.
Біографія[ред. | ред. код]
Шарль-Франсуа Бауер народився 15 грудня 1919 року в місті Страсбурзі у Франції. Журналістську кар'єру почав під час німецької окупації Франції в роки Другої світової війни, пишучи для низки колабораціоністських видань[8]. Проте, він був нагороджений Медаллю Опору після звільнення і продовжував довгу і плідну кар'єру, перш за все, співпрацюючи з France Soir з 1976 по 1986 рік і Le Figaro з 1980 по 1987 рік. Шале був постійним співробітником на французькому телебаченні під час Каннського кінофестивалю, брав інтерв'ю у знаменитостей і зірок кіно, часто зі своєю першою дружиною і колегою Франс Рош[fr].
Шале написав двадцять книг, в тому числі сімнадцять романів і три книги спогадів. Він також автор кількох кіносценаріїв і режисер двох телевізійних фільмів.
У 1975 році Франсуа Шале отримав за свою кар'єру нагороду від Французької Академії.
Шале був одружений з Мей Чен (уроджена Нгуєн Тхі Хоа).
У 1969 році він був членом журі на 19-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[9]; у 1978 — членом журі 31-го Каннського кінофестивалю[10].
Франсуа Шале помер 1 травня 1996 року в Парижі, Франція, від лейкемії. Був похований на старому кладовищі Нейї-сюр-Сен[11].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1949 | Портрет вбивці | Portrait d'un assassin | 
| ||
| 1952 | Je sème à tout vent |
| |||
| 1953 | Закохані з Толедо | Les amants de Tolède |
| ||
| 1953 | Спальня старшокласниць | Dortoir des grandes |
| ||
| 1956 | Співчуття до вампірів | Pitié pour les vamps |
| ||
| 1957 | к/м | Les marines |
| ||
| 1958 | Красуня і циган | La belle et le tzigane |
| ||
| 1961 | к/м | Історія собаки | Une histoire de chiens |
| |
| 1962 | т/ф | Пес | Le chien | |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ а б в г д Les Échos — 1996. — ISSN 0153-4831; 1636-9653; 2270-5279
- ↑ https://www.alsace-histoire.org/netdba/chalais-francois-pseudonyme-de-bauer-francois-charles/
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #11895893s, Record #11250030m // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в г Evene
- ↑ https://janinetissot.fdaf.org/CHALAIS_Francois.pdf#page=2 — 2020.
- ↑ Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — 4434 с.
- ↑ Pierre Assouline. L'Epuration des intellectuels, 1944-1945. — Bruxelles, 1990. — Livr. 44. — P. 119. — ISBN 978-2-8702-7353-1.
- ↑ Berlinale 1969: Juries. berlinale.de. Процитовано 22 вересня 2016.
- ↑ Juries 1978 : Feature Films — Festival de Cannes (International Film Festival)
- ↑ Philippe Landru (juillet 2008). Neuilly-sur-Seine (92) : cimetière ancien visité en avril 1994 – 7e division – François Chalais. Cimetières de France et d'ailleurs. Процитовано 22 вересня 2016..
Посилання[ред. | ред. код]
- Франсуа Шале на сайті IMDb (англ.)
- Асоціація Франсуа Шале (фр.)
- Франсуа Шале на ina.fr
|
