Франц Антуан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Франц Антуан
нім. Franz Antoine
Народився 23 лютого 1815(1815-02-23)
Відень, Австрія
Помер 11 березня 1886(1886-03-11) (71 рік)
Відень, Австро-Угорщина
Громадянство Австрія Австрія
Діяльність ботанік, Садівник, фотограф
Галузь ботаніка, ентомологія

Франц Антуан у Вікісховищі?
Antoine є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Франц Антуан.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Франц Антуан (нім. Franz Antoine[1][2], 23 лютого 1815 — 11 березня 1886) — австрійський[1][2] ботанік[2], художник[2] та фотограф[2].

Біографія[ред.ред. код]

Франц Антуан народився у Відні 23 лютого 1815 року. Він був сином ботаніка, садівника та помолога Франца Антуана (старшого) (1768–1834)[3].

У 1865 році Антуан став придворним директором всіх імператорських придворних садів. Проте, в ході перетворення придворної служби саду йому довелося відмовитися у 1869 році від відповідальності за інші придворні сади, зберігши, проте, свою офіційну резиденцію в саду замку у Відні та зміг присвятити себе більш інтенсивній науковій діяльності.

Його фотографії, майже виключно присвячені дослідженню рослин, а також натюрморти були представлені на трьох виставках у Відні у 1864 році та у 1873 році, а також в Парижі у 1867.

Франц Антуан помер у Відні 11 березня 1886 року.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Франц Антуан спеціалізувався на насіннєвих рослинах[1].

Наукові роботи[ред.ред. код]

  • Die Coniferen, 18401847.
  • Der Wintergarten der K. K. Hofburg zu Wien, 1852.
  • Coniferen des Cilicischen Taurus (zusammen mit Karl Georg Theodor Kotschy), 1855.
  • Die Cupressineen-Gattungen: Arceuthos, Juniperus u. Sabina, 18571860.
  • Phyto-Iconographie der Bromeliaceen…, 1884.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Jochen Martz: Über die Geschichte und Bedeutung der Gärtnerfamilie Antoine. In: Historische Gärten. Mitteilungen der Österreichischen Gesellschaft für historische Gärten, Heft 1 / 2001, S. 8—12.