Фрідріх Іммануель Нітгаммер
| Фрідріх Іммануель Нітгаммер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich Immanuel Niethammer | ||||
 Фрідріх Іммануїл Нітгаммер | ||||
| Народження |
6 березня 1766 або 26 березня 1766[1][2] Байльштайн[1] | |||
| Смерть |
1 квітня 1848[1][2][3] (82 роки) Мюнхен, Баварія[1] | |||
| Поховання | Старий південний цвинтар | |||
| Громадянство (підданство) |
 Королівство Вюртемберг | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Викладав | JMU і Єнський університет | |||
| Член | Баварська академія наук | |||
| Конфесія | лютеранство | |||
|
| ||||
 Фрідріх Іммануель Нітгаммер у Вікісховищі | ||||
Фрідріх Філіп Іммануїл Нітгаммер (6 березня 1766 — 1 квітня 1848), пізніше Ріттер фон Нітгаммер — німецький богослов, філософ і лютеранський реформатор освіти.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався в монастирі Маульбронн, а в 1784 році став студентом Тюбінгенського фонду, де познайомився з Фрідріхом Гельдерліном (1770—1843), Георгом Вільгельмом Фрідріхом Гегелем (1770—1831) та Фрідріхом Вільгельмом Йозефом Шеллінгом (1775—1854). У 1790 році він переїхав до Єни, де вивчав кантіанську філософію під керівництвом Карла Леонгарда Рейнгольда (1757—1823). Згодом він став доцентом філософії в Єнському університеті, де залишався до 1804 року. У 1806 році він був протестантським обершулкомісаром (адміністратором вищої школи) Франконії, а наступного року він став центральним комісаром освіти та членом протестантської генеральної консисторії Баварії .
У 1797 році разом з Йоганном Ґотлібом Фіхте (1762—1814) Нітгаммер був співредактором Philosophische Journal . У 1798 році журнал опублікував "Entwicklung des Begriffs der Religion " («Розвиток поняття релігії») Фрідріха Карла Форберга, есе, перед яким Фіхте написав «Підстави нашої віри в Божественне правління Всесвітом»[5]. Реакція на статтю включала звинувачення в атеїзмі, що викликало так званий Atheismusstreit (суперечка про атеїзм) 1798—1799 рр., подія, яка зрештою призвела до від'їзду Фіхте з Єни в 1799 році.
У 1808 році Нітгаммер опублікував роботу «Суперечка між філантропізмом і гуманізмом у теорії освіти нашого часу»[6], яка була реакцією на філантропізм, освітню концепція[що?], яка була розроблена в епоху Просвітництва. Філантропізм цінував практичну та фізичну освіту і в основному відкидав механічне вивчення класичних творів. Нітгаммер погоджувався з філантропами в тому, що в освіті важлива певна автономія, але він вважав їхню філософію викладання надто крайньою[що?]. Він вважав, що почуття громадянськості та цивілізованості є життєво важливими в освіті дитини, і докладав зусиль, щоб поєднати найкраще від філантропізму з найкращим у гуманізмі, словом, яке він взяв від «гуманності» Цицерона.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118734865 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Über den Grund unseres Glaubens an eine göttliche Weltregierung (нім.).
- ↑ Der Streit des Philanthropinismus und des Humanismus in der Theorie des Erziehungs-Unterrichts unsrer Zeit (нім.).
|
|
Це незавершена стаття про німецького науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
