Фріц Дітріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дітріх.
Фріц Дітріх
нім. Fritz Dietrich
Ім'я при народженні нім. Fritz Maria Josef Dietrich
Народження 6 серпня 1898(1898-08-06)
Лавароне, Тіроль, Австро-Угорщина
Смерть 22 жовтня 1948(1948-10-22) (50 років)
Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина
повішення
Країна Австрія Австрія
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність СС
Партія НСДАП
Член СС
Звання оберштурмбанфюрер СС
Командування начальник поліції в Саарбрюкені, начальник поліціїї і СС в Лієпаї
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами

Фріц Марія Йозеф Дітріх (нім. Fritz Maria Josef Dietrich; іноді також Еміль Дітріх; нар. 6 серпня 1898, Лавароне, Тіроль, Австро-Угорщина — пом. 22 жовтня 1948, Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина) — австрійський оберштурмбанфюрер СС і член НСДАП, начальник СС і поліції в Лієпаї, начальник поліції Саарбрюкені.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 серпня 1898 року в Лавароне (нині територія Італії). Закінчив школу, брав участь у Першій світовій війні. Після війни здобув докторський ступінь з хімії.

З 1930 року виконував спеціальні завдання НСДАП і був провідним учасником липневого путчу в Штирії в 1934 році. З 1935 по 1936 рік працював в імперському керівництві НСДАП[1]. 1 травня 1933 року вступив до НСДАП (№ 2 674 343[2]), а 7 травня 1936 — до СС (№ 280 034[3][4]).

З кінця 1936 року працював у службі безпеки рейхсфюрера СС (СД) спочатку як керівник штабу в Мюнстері та Мюнхені, а потім як керівник підрозділу в Саарбрюкені. Наприкінці 1939 року Дітріх був звільнений із СД внаслідок розслідування проти нього щодо розтрат[5]. У вересні 1941 року отримав звання оберштурмбаннфюрера СС[1].

З вересня 1941 року по листопад 1943 року служив місцевим начальником СС і поліції в Лієпаї в Латвії[1]. Підрозділи поліції під його командуванням здійснили низку масових вбивств цивільного населення, здебільшого єврейської національності. Найбільше з масових убивств в Лієпаї відбувалася протягом трьох днів з 15 по 17 грудня 1941 року. Дітріх запровадив комендантську годину для євреїв у Лієпаї 12 грудня 1941 року як підготовчий захід до різанини. 13 грудня газета Kurzemes Vārds опублікувала наказ Дітріха, який вимагав від усіх євреїв міста залишатися у своїх помешканнях у понеділок, 15 грудня, та 16 грудня 1941 року, полегшуючи таким чином проведення операцій з вбивства населення.

31 грудня 1941 року Вольфганг Кюглер, командир підкомандування айнзатцгрупи А, повідомив Дітріху, що 2731 єврея і 23 комуністів було вбито[6].

З квітня 1944 року виконуючий обов'язки, а з липня офіційно начальник поліції Саарбрюккена[1][7]. Крім того, одночасно обіймав посади в Саарбрюккені як бойовий командир, командувач Вермахту, голова військового трибуналу і начальник громадської повітряної служби. Влітку 1944 року Дітріх особисто отримав від Юрґена Штропа усний «наказ щодо льотчиків», який передбачав убивство американських і британських пілотів. У липні—серпні 1944 року наказав розстріляти загалом сім полонених льотчиків. Пілотів доправили з в'язниць у Мальштатті, Бурбаху і Нойнкірхені і вбили в лісі під приводом «втечі». В одному випадку людина вижила, була важко поранена і знайдена наступного ранку. Дітріх наказав умертвити його ін'єкцією, але цього не вдалося зробити. Тоді цей пілот був також розстріляний[8]. У листопаді 1944 року був нагороджений Хрестом «За військові заслуги» I-го класу з мечами[9].

Після закінчення війни Дітріх був поміщений у табір для інтернованих. 30 червня 1947 року йому і сімом іншим обвинуваченим під час процесу у справі льотчиків були пред'явлені звинувачення американським військовим трибуналом[10]. Дітріх стверджував, що нібито не тільки не отримував і не передавав «наказ щодо льотчиків», а навіть і не чув про це і не наказував їх убивати[8]. 30 липня 1947 року за його участь у вбивстві пілотів було засуджено до смертної кари через повішення. 22 жовтня 1948 року вирок був приведений у виконання в Ландсберзькій в'язниці[11][1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Klee, Ernst (2007). Das Personenlexikon zum Dritten Reich (нім.). Frankfurt am Main. с. 110.
  2. ↑ Bundesarchiv R 9361-IX KARTEI/6281064
  3. ↑ Bundesarchiv R 9361-III/521320
  4. ↑ Numery członków SS (пол.). Dws-Xip. Процитовано 13 січня 2024.
  5. ↑ Banach, Jens (1998). Heydrichs Elite. Sammlung Schöningh zur Geschichte und Gegenwart. Das Führerkorps der Sicherheitspolizei und des SD 1936–1945 (нім.). F. Schöningh. с. 280. ISBN 3-506-77506-5.
  6. ↑ Englund, Peter (2001). Menschheit am Nullpunkt. Aus dem Abgrund des 20. Jahrhunderts (нім.). Stuttgart: Klett-Cotta. с. 159. ISBN 3-608-93547-9.
  7. ↑ Hoppe, Bert; Glass, Hildrun (15 грудня 2011). Sowjetunion mit annektierten Gebieten I: Besetzte sowjetische Gebiete unter deutscher Militärverwaltung, Baltikum und Transnistrien (нім.). Walter de Gruyter. ISBN 978-3-486-71339-8.
  8. ↑ а б Zimmer, Klaus. Du bist als nächster an der Reihe. Erschießung von Fliegern im Raum Saarbrücken (PDF) (нім.).
  9. ↑ Hans-Heinrich, Wilhelm (1996). Die Einsatzgruppe A der Sicherheitspolizei und des SD 1941/42 (нім.). Frankfurt am Main: P. Lang. ISBN 3631496400.
  10. ↑ Case No. 12-1545 & 12-2272 (US vs. Fritz Dietrich et al) (англ.). Jewish virtual Library. Процитовано 13 січня 2024.
  11. ↑ Krausnick, Helmut; Hans-Heinrich, Wilhelm (1981). Die Truppe des Weltanschauungskrieges. Die Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD 1938–1942 (нім.). Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt. с. 640. ISBN 3-421-01987-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фріц_Дітріх&oldid=41424016