Філатов Олексій Валерійович
| Філатов Олексій Валерійович | |
|---|---|
| Народився |
25 листопада 1976 (47 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | Інститут міжнародних відносин Київського університету |
Олексій Валерійович Філатов (нар. 25 листопада 1976, Київ) — український адвокат, спеціаліст в галузі судової практики.[1]
Заступник Глави Адміністрації Президента України (з 22 липня 2014 по 11 травня 2019).[2][3]
Освіта[ред. | ред. код]
1993 року вступив до Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де навчався на відділенні «Міжнародне право».
1998 року здобув кваліфікацію магістра міжнародного права та референта-перекладача з іспанської мови. Того ж року отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1998–2001 роках обіймав посаду асистента на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Паралельно займався приватною адвокатською практикою у сфері корпоративного та конкурентного права, інтелектуальної власності і вирішення спорів, надавав юридичні консультації підприємствам. У 2003 почав діяльність в адвокатському об'єднанні "Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», де у 2007 очолив практику вирішення спорів.
Спеціалізація[ред. | ред. код]
Займається справами у сфері судової практики та міжнародного арбітражу, зокрема спеціалізується на комерційних, корпоративних та інвестиційних спорах. Неодноразово залучався як радник та експерт з питань українського права до справ, що розглядалися іноземними судами та міжнародним арбітражем.[4] Також здійснює практику у сфері інтелектуальної власності, корпоративного права, злиття і поглинання, оподаткування, має досвід з вирішення спорів у банківський галузі.[4]
Досягнення[ред. | ред. код]
2009 року отримав Юридичну премію року в номінації «Найкращий юрист з інтелектуальної власності».[5] Визнаний найкращим юристом на ринку за версією Chambers Global 2008—2014 та Chambers Europe 2010—2014, а також найкращим українським адвокатом у сферах судової практики, арбітражу та медіації, інтелектуальної власності, корпоративного права за результатами незалежного дослідження Best Lawyers 2009—2014. Рекомендований міжнародними довідниками Legal 500 2009—2014, Legal Experts Europe та Middle East & Africa 2013 як провідний юрист у практиці вирішення спорів та експерт з інтелектуальної власності й оподаткування. Очолює рейтинг провідних експертів з вирішення спорів та інтелектуальної власності за версією PLC Which Lawyer 2010—2012. За оцінкою видання «Юридична газета» увійшов до ТОП-100 найкращих юристів України. У 2012–2013 став лідером рейтингу найкращих українських експертів у судовій практиці.[4] У 2010 потрапив до рейтингу «30 найуспішніших адвокатів» за версією видання «Фокус».[6]
Членство в асоціаціях[ред. | ред. код]
Є членом Асоціації юристів України, Лондонського міжнародного арбітражного суду (LCIA), Всесвітньої мережі незалежних юридичних фірм TerraLex, Київської обласної колегії адвокатів, Міжнародної асоціації власників торгових марок (INTA), Міжнародної асоціації з охорони інтелектуальної власності, Української групи (AIPPI), Міжнародної асоціації юристів (IBA), Української асоціації міжнародного права, Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine).[4]
Володіння мовами[ред. | ред. код]
Володіє українською, російською, англійською та іспанською мовами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Филатов Алексей Валерьевич — партнер Юридическая фирма «Василь Кисиль и Партнеры». Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 610/2014 «Про призначення О.Філатова Заступником Глави Адміністрації Президента України». Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 22 липня 2014.
- ↑ Указ Президента України №-215/2019 від 11.5.2019
- ↑ а б в г Филатов Алексей Валерьевич — Василь Кисиль и Партнеры. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
- ↑ ФИНАЛИСТЫ ЮРИДИЧЕСКОЙ ПРЕМИИ ГОДА 2009.
- ↑ 30 самых успешных адвокатов Украины. Листинг – Фокус.ua. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
