Фінансова криза 2008 року в Ісландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Індекс OMX Iceland 15 з січня 1998 року по жовтень 2008 року

Фінансова криза в Ісландії 2008—2009 років — економічна криза в Ісландії, яка з початком світової економічної кризи була викликана крахом трьох головних банків країни через труднощі у рефінансуванні їхніх короткострокових боргів і панічного закриття депозитів вкладниками з Великої Британії і Нідерландів. Відносно розміру економіки країни, криза 2008—2009 року в Ісландії — одна з найбільших в історії економічна катастрофа в масштабах однієї держави[1].

Фінансова криза мала серйозні наслідки для ісландської економіки: вартість валюти країни впала щодо долара вдвічі, операції з іноземної валюти були фактично припинені протягом багатьох тижнів, ринкова капіталізація ісландської фондовій біржі, у якої 60 % активів були акціями збанкрутілих банків — знизилася більш ніж на 90 %[2].

Ісландія стала першою за 30 років розвиненою країною, яка звернулася за допомогою до Міжнародного валютного фонду[3].

Прем'єр-міністр Гейр Хорде у зверненні до громадян попередив, що країна може стати банкрутом[4]. Економічна ситуація в країні викликала масове невдоволення і протести, які призвели 23 листопада 2008 року до масових заворушень у Рейк'явіку[5]. Поглиблення кризи підігрівало подальші заворушення, що призвело до 25 січня 2009 року до відставки міністра торгівлі Ісландії Бьоргвина Сігурдссона[6], а 26 січня 2009 року прем'єр-міністр Ісландії Гейр Хорде оголосив про негайну відставку всього уряду країни[7].

1 лютого 2009 року тимчасовий уряд очолила Йоганна Сігурдардоттір.

Рейк'явік отримав значні зарубіжні кредити — МВФ виділив Ісландії 2,1 млрд доларів (листопад 2008 року), а чотири скандинавські країни (Фінляндія, Швеція, Норвегія і Данія) — 2,5 млрд доларів[8].

3 січня 2010 року парламент Ісландії прийняв законопроект про виплату вкладникам з Великої Британії і Нідерландів 3,4 млрд дол[9], однак президент Ісландії Олафур Рагнар Грімссон (Olafur Ragnar Grimsson) наклав вето на законопроект[10]. Парламент призначив на 6 березня 2010 всенародний референдум з ухвалення законопроекту про виплату вкладникам компенсації[11]. 90 % ісландців проголосували проти виплати компенсації[12].

17 лютого 2011 року Парламент Ісландії ухвалив виплати за банкрутство банку Icesave, однак президент країни Олафур Рагнар Грімссон не підписав угоду з Великою Британією та Нідерландами і надав народу право вирішити це питання на референдумі. 57,7 % ісландців проголосували проти виплати компенсації[13].

З 2011 року економіка країни зростає, однією з перших у Європі вона повернулася на докризовий рівень.

Банки, що зазнали краху

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Iceland: Cracks in the crust | The Economist
  2. Перебранка Локи — Офлайн публикации — Бизнес-Журнал Онлайн. Архів оригіналу за 18 березень 2009. Процитовано 16 липень 2017. 
  3. Три примера разрушительных банковских кризисов, которые были преодолены — Минфин
  4. Кокшаров А.
  5. Артём Опарин (25 ноября 2008). В Исландии стало жарко. РБК daily. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 26 ноября 2008. 
  6. Министр торговли Исландии подал в отставку. РБК. 2009-01-25. Архів оригіналу за 2009-01-29. Процитовано 2017-07-16. 
  7. Правительство Исландии ушло в отставку. Би-би-си. 2009-01-26. 
  8. Кузнецова Н. П. Исландия — первая жертва глобального кризиса // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5: Экономика. — 2009. — № 2. — С. 22
  9. Исландия выплатит иностранным вкладчикам $3,4 млрд. Архів оригіналу за 7 липень 2015. Процитовано 16 липень 2017. 
  10. Исландия отказалась платить компенсации иностранным вкладчикам
  11. Исландия хочет помириться с ЕС[недоступне посилання з липень 2019]
  12. Исландцы проголосовали против выплаты компенсаций иностранным вкладчикам
  13. Народ Исландии отказался платить по долгам банкиров