Хартія 77
Хартія 77 (чеськ. Charta 77) — програмний документ, який став підґрунтям для заснування чехословацької неофіційної громадянської ініціативи, яка критикувала політичну та державну владу за порушення особистих і громадянських прав та спонукала до дотримання Чехословаччиною підписаного Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) в Гельсінкі. Хартія існувала з 1977 по 1992 рік.
Частково мотивований арештом учасників рок-гурту The Plastic People of the Universe, текст «Хартії 77» був підготовлений у 1976 році. Перша підготовча зустріч відбулася 10 грудня 1976 року на квартирі Ярослава Корана, де й було зібрано перші підписи.[1][2]
Хартію опублікували 6 січня 1977 року разом з іменами перших 242 підписантів, які представляли різні професії, політичні погляди та віросповідання.[3] Хоча Вацлав Гавел, Людвік Вацулік та Павел Ландовський були затримані під час спроби доставити хартію до Федеральних зборів та уряду Чехословаччини, а оригінал документа конфіскували,[4] копії поширювалися у вигляді самвидаву, а 7 січня їх опублікували кілька західних газет, зокрема Le Monde, Frankfurter Allgemeine Zeitung та The Times. Також текст передавали в межах Чехословаччини заборонені в країні радіостанції, такі як «Радіо Свобода» та «Голос Америки». Майже через три тижні, 27 січня, її також опублікували в The New York Times.[5]
«Хартія 77» критикувала уряд за невиконання положень про права людини, що містилися в низці підписаних ним документів, зокрема в Конституції Чехословаччини 1960 року, Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року (третій кошик Гельсінських угод), а також у пактах Організації Об'єднаних Націй 1966 року про громадянські та політичні права та про економічні, соціальні та культурні права.[6]:209–212 У документі підписанти також описувалися як «вільне, неофіційне та відкрите об'єднання людей... об'єднаних волею індивідуально та спільно прагнути до поваги до людських і громадянських прав у нашій країні та в усьому світі». У ньому наголошувалося, що «Хартія 77» не є організацією, не має статуту чи постійних органів і «не є основою для будь-якої опозиційної політичної діяльності». Це останнє застереження було ретельно продуманим кроком, щоб залишатися в межах правового поля Чехословаччини, за законами якої організована опозиція вважалася незаконною.
Багато активістів та учасників руху зібралися 29 березня 2007 року в театрі «Orange Tree Theatre» у Річмонді (Лондон), щоб відзначити 30-річчя руху та обговорити історичний вплив, який він здійснив на сучасну європейську політику.[7]
Відомо про 1882 підписантів «Хартії 77». Серед найвідоміших імен:[8][9]
- Мілан Балабан
- Карел Бартошек
- Ярослав Башта
- Рудольф Баттек
- Отта Беднаржова
- Ярмила Бєлікова
- Вацлав Бенда
- Рудольф Береза
- Павел Бергманн
- Іван Бірганзл
- Тереза Боучкова
- Вратіслав Брабенець
- Томан Брод
- Франтішек Бублан
- Вацлав Черни
- Міколаш Хадіма
- Власта Храмостова
- Петр Цибулка
- Іван Деймал
- Людовіт Діді
- Їржі Дінстбір
- Любош Добровський
- Богуміл Долежал
- Вратіслав Еффенбергер
- Анна Фарова
- Їржі Груша
- Їржі Гаєк
- Мілош Гаєк
- Їржі Ганак
- Їржі Ганзелка
- Вацлав Гавел
- Ольга Гавлова
- Збинек Гейда
- Ладіслав Гейданек
- Йозеф Гіршал
- Владімір Гучін
- Ярослав Гутка
- Людмила Янковцова
- Зденек Їчинський
- Іван Мартін Їроус
- Юліана Їроусова
- Павел Юрачек
- Петр Кабеш
- Ева Кантуркова
- Сватоплук Карасек
- Александр Клімент
- Владімір Клокочка
- Мілан Когоут
- Павел Когоут
- Їржі Коларж
- Божена Комаркова
- Ян Кршен
- Франтішек Крігель
- Їржі Кржижан
- Андрей Кроб
- Марта Кубішова
- Мірослав Кусий
- Павел Ландовський
- Мірослав Легкий
- Франтішек Лізна
- Мілан Маховець
- Вацлав Малий
- Іван Машек
- Єлена Машинова
- Іван Медек
- Зденек Млинарж
- Ян Млинарик
- Дана Немцова
- Едуард Овчачек
- Мартін Палоуш
- Радім Палоуш
- Ян Паточка
- Ян Петранек
- Петр Пітгарт
- Гана Поніцька
- Владімір Пріказський
- Ленка Прохазкова
- Ян Румл
- Павел Рихетський
- Ярослав Шабата
- Анна Шабатова
- Войтєх Седлачек
- Ярослав Сейферт
- Гертруда Секанінова-Чакртова
- Карол Сідон
- Їржина Шиклова
- Владімір Шкутіна
- Отакар Славік
- Ян Сокол
- Петрушка Шустрова
- Домінік Татарка
- Ян Тесарж
- Здена Томінова
- Яхим Топол
- Йозеф Топол
- Ян Трефулька
- Властіміл Тршешняк
- Мілан Угде
- Петр Уль
- Ружена Вацкова
- Людвік Вацулік
- Ян Воднянський
- Даша Воката
- Александр Вондра
- Їржі Вольф
- Павел Заїчек
- ↑ Zemřel Jaroslav Kořán, překladatel a první polistopadový primátor Prahy. Aktuálně.cz (чес.). Чеське інформаційне агентство. 2 червня 2017. Процитовано 24 листопада 2022.
- ↑ Charta 77: TOTALITA. totalita.cz (чес.).
- ↑ Charter 77: An original signatory on Communist Czechoslovakia's most important protest movement (англ.). Radio Prague International. 6 січня 2017.
- ↑ Charta 77 – seznam podpisů: – Libri prohibiti (чес.). Архів оригіналу за 14 січня 2007.
- ↑ Charter 77 After 30 Years. nsarchive2.gwu.edu (англ.). 6 січня 2007. Процитовано 4 червня 2024.
- ↑ Skilling, H. Gordon (1981). Charter 77 and human rights in Czechoslovakia (англ.). London; Boston: Allen & Unwin. ISBN 0043210260.[сторінка?]
- ↑ Charter 77 - The 30th anniversary of the petition that gave a voice to opposition in Czechoslovakia. london.czechcentres.cz (англ.). Czech Centres. 29 березня 2007.
- ↑ Seznam všech zveřejněných signatářů A–M (PDF) (чес.). Інститут дослідження тоталітарних режимів. Процитовано 24 листопада 2022.
- ↑ Seznam všech zveřejněných signatářů M–Ž (PDF) (чес.). Інститут дослідження тоталітарних режимів. Процитовано 24 листопада 2022.
- Charta 77 (1977-1989): Od morální k demokratické revoluci. Dokumentace. uspořádal Vilém Prečan, ÚSD-Archa, Bratislava Praha Scheinfeld 1990 ISBN 80-900422-1-X.
- Charta 77 [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.] (чес.)
- «Хартія-77», одне з найвідоміших громадських об´єднань, котре на повний голос заявило про порушення прав людини в тодішній комуністичній Чехословаччині, нині відзначає своє 25-ліття [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Консул Чехії відкрила в Ужгороді виставку «Хартія 77»
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |