Химич Георгій Лукич
| Химич Георгій Лукич | |
|---|---|
| Народився |
22 жовтня (4 листопада) 1908 Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер |
9 травня 1994 (85 років) Єкатеринбург, Росія |
| Поховання | Широкореченське кладовищеd |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка Росія |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Уральський державний технічний університетd |
| Галузь | машинобудування |
| Заклад | Уралмаш |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
           |
Георгій Лукич Химич (1908—1994) — радянський учений і конструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Сталінської премії першого ступеня.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 жовтня (4 листопада) 1908 року в селі Уланове (нині Глухівського району Сумської області) в селянській родині. Українець.
У 1929 році переїхав у Свердловськ.
У 1936 році закінчив КПІ імені С. М. Кірова. Потім працював на Уралмаші імені Серго Орджонікідзе. Під час Німецько-радянської війни служив артилеристом.
Після її закінчення продовжив роботу на заводі. У 1946 році керував проектуванням першого в СРСР рейкобалкового стану, який призначався для НТМК..
У 1952 році вступив до лав КПРС. У 1956 році був призначений головним конструктором прокатного обладнання Уралмаш імені С. Орджонікідзе.
26 листопада 1968 року був обраний членом-кореспондентом АН СРСР за спеціальністю «машинобудування»[1].
Депутат Вервної Ради РРФСР 3-5 скликань.
Помер 9 травня 1994 року в Єкатеринбурзі. Похований на Широкореченському кладовищі.
Наукові досягнення[ред. | ред. код]
Георгію Лукичу належить 56 винаходів і 76 патентів. Він є автором 8 монографій та понад 80 статей. Керівник створення ряду унікальних прокатних станів.
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- Герой Соціалістичної Праці (1958);
- орден Леніна[2];
- два ордена Вітчизняної війни II ступеня (28.4.1945; 6.4.1985)
- орден Червоної Зірки (22.9.1944)[3]
- медалі
- Сталінська премія першого ступеня (1950) — за створення радянського рейко-балкового стану;
- Державна премія СРСР (1979)[4]— за створення і впровадження високопродуктивних слябових машин безперервного лиття заготовок криволінійного типу для металургійних комплексів великої потужності
- Заслужений винахідник РРФСР(1965)[5]
- Почесний громадянин Свердловська (1973);
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Химич Георгий Лукич. Информационная система «Архивы Российской академии наук». Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Георгий Лукич Химич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Г. Н. Шеваров. Георгий Лукич Химич (Pdf). Почётные граждане Екатеринбурга : исторические очерки. Свердловская областная универсальная научная библиотека им. В. Г. Белинского. Архів (PDF) оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Химич Георгий Лукич. Большой Энциклопедический словарь. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР № 1234 от 06.12.1965
|
- Народились 4 листопада
- Народились 1908
- Уродженці Харківської губернії
- Померли 9 травня
- Померли 1994
- Померли в Єкатеринбурзі
- Поховані на Широкореченському цвинтарі
- Доктори технічних наук
- Члени АН СРСР
- Члени КПРС
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Сталінської премії
- Випускники Уральського технічного університету
- Почесні громадяни Єкатеринбурга
- Уродженці Глухівського району
- Члени-кореспонденти АН СРСР
- Члени-кореспонденти РАН