Холостий хід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Холостий хід — рух машини, при якому вона не виконує корисної роботи.[1]

Техніка[ред.ред. код]

У техніці холостий хід використовується в разі, коли неможливо з яких-небудь причин вимикати двигун при відсутності необхідності в передачі енергії. Зазвичай це пов'язано з тим, що двигуни внутрішнього згоряння, які застосовуються, можуть віддавати необхідну потужність тільки при досягненні деякої мінімальної кількості оборотів. Для відключення навантаження двигун від'єднується від споживача за допомогою спеціальних механічних пристроїв. Наприклад, у автомобілях для цього призначене зчеплення, у автоматичних коробках передач зв'язок відбувається через гідротрансформатор, у верстатах можуть застосовуватися різні фрікціони.

Електроніка[ред.ред. код]

В електроніці поняття холостого ходу розуміється як напруга між виводами схеми при нескінченно великому опорі між ними (розрив ланцюга). Застосовується до джерел енергії або до пристроїв, що мають вихід, що підключається до інших елементів системи. Зокрема, напруга холостого ходу джерела струму є одним з його основних параметрів (нарівні з імпедансом). Також напруга холостого ходу широко застосовується при розрахунках електричних ланцюгів, наприклад, у теорії чотириполюсників.

Програмування[ред.ред. код]

Холостий хід процесора програмується в багатьох мовах асемблера командою NOP.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ХОЛОСТИЙ ХІД/ slovopedia.org.ua 11.09.2012.