Християнська антропологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Христия́нська антрополо́гія (від грец. Ἄντρωπος- людина і грец. λόγος - вчення) — вчення християнства про людину. Християнство як таке антропологічне в самій своїй суті: Євангеліє Ісуса Христа є одкровення про людину, яке сповіщає про природу, призначення і шлях спасіння людини. Та попри це в складі християнського вчення, яке є велике і розгалужене, антропологія, здавалося, не була на першому плані, а, скоріше, в ряду другорядних розділів, з досить бідним вмістом. У сучасній кризі християнства, широкому відході від церкви чималу роль зіграло саме переконання в тому, що християнство «не займається людиною»; так, у відомих релігійно-філософських зборах в Петербурзі поч. ХХ ст., критика церкви будувалася навколо тверджень, що «в християнстві не розкрито, що таке людина». Вирішення парадоксу в тому, що антропологічний зміст християнства лише малою і менш важливою частиною укладено в форму яка стандартно розуміється антропологією як дескриптивно-науковим знанням про емпіричну людину. У більш значній частині воно імпліцитно, прибране в поняття і форму, що відповідають іншим дискурсам — богослов'я і аскетиці. Ці два дискурси народжені самим християнством і висловлюють його автентичну суть, тоді як науково-дескриптивний дискурс неорганічний християнському змісту. У результаті склад антропології християнства постає трояким: антропологія у вузькому сенсі; антропологія (під формою) богослов'я; антропологія (у формі) аскетики, причому головними служать дві останні складові[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Немесий Эмесский. О природе человека. М., 1994;
  2. Григорий Нисский, св. Об устроении человека. СПб., 1995;
  3. Хоружий С. С. Аналитический словарь исихастской антропологии. — В кн.: Он же. К феноменологии аскезы. М., 1998;
  4. Théologie de l'homme. Essais d'anthropologie orthodoxe. — «Contacts» (Paris), 1973, v. 25, № 84.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. АНТРОПОЛОГИЯ ХРИСТИАНСКАЯ. iphlib.ru. Процитовано 2018-10-17.