Хрящ-молочник осиковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрящ-молочник осиковий
Хрящ-молочник осиковий (L. controversus)
Хрящ-молочник осиковий (L. controversus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Hymenomycetidae
Порядок: Русулальні (Russulales)
Родина: Сироїжкові (Russulaceae)
Рід: Хрящ-молочник (Lactarius)
Вид: Хрящ-молочник осиковий
Lactarius controversus
(Pers.) (1800)
Посилання
Вікісховище: Lactarius controversus
EOL: 187940
NCBI: 116075
MB: 216723
IF: 216723

Хрящ-молочник осиковий, хрящ-молочник тополевий (Lactarius controversus (Pers.) — вид умовно їстівних грибів роду хрящ-молочник (Lactarius) родини сироїжкові (Russulaceae). Гриб класифіковано в 1800 році.

Будова[ред. | ред. код]

Шапка 5-15 (30) см у діаметрі, товстощільном'ясиста, спочатку подушковидно-опукла, згодом увігнуто-розпростерта, світло-кремова, з розпливчастими рожевими або червонуватими плямками, іноді вся брудно-рожевувата; гола, клейкувата, часто по краю з водянистими концентричними смугами.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки кремуваті, з рожевим відтінком, з віком брудно-рожевуваті, червонуваті.

Спори 6-8х5-5 мкм.

Ніжка 2-5х1,5-4 (а) см, щільна, кольору шапинки.

М'якоть дуже щільний, білуватий, з часом у шапинці рожевуватий, у ніжці жовтий, при розрізуванні на повітрі не змінюється, пекуче-їдкий, з приємним запахом. Молочний сік білий, їдкий або гіркий (у молодих плодових тіл не дуже їдкий), на повітрі не змінюється.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Росте у листяних та мішаних лісах, переважно під осикою, тополею, осокором, вербою. В Україні росте на Поліссі та в Лісостепу. Полодові тіла утворює в серпні — листопаді.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Умовно їстівний гриб. Перед використанням вимочують протягом доби, двох або відварюють 15-20 хвилин, після того засолюють, смажать.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, Г. Г. Радзієвський, С. В. Шевченко // Базидіоміцети. — Т. 5, кн. 1. — К. : Наук. думка, 1972. — с. 56