Розсохівська сільська рада
| Розсохівська сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Коростенська округа Волинська округа Київська область Житомирська область | ||
| Район | Народицький район | ||
| Адм. центр | с. Розсохівське | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 24 травня 2007 року | ||
| Код КОАТУУ | 1823755109 | ||
| Облікова картка | Розсохівська сільська рада | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | |||
| Голова ради | Аврамчук Марія Іванівна | ||
| Територія та населення | |||
| Населення | 253 (2001) | ||
| Населені пункти | 10 (1996) | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Богдана Хмельницького, 75, с. Розсохівське, Народицький р-н, Житомирська обл., Українська РСР, 11434 | ||
| |||
Розсохівська сільська рада (Хуторо-Розсохівська сільська рада) — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Народицькому районі Коростенської і Волинської округ, Київської й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Розсохівське.
Населені пункти[ред. | ред. код]
Сільській раді на момент ліквідації були підпорядковані населені пункти:
- с. Батьківщина
- с. Ганнівка
- с. Гута-Ксаверівська
- с. Журавлинка
- с. Калинівка
- с. Лозниця
- с. Любарка
- с. Розсохівське
- с. Рудня-Кам'янка
- с. Старе Шарне
Населення[ред. | ред. код]
Кількість населення ради станом на 1923 рік становила 1 697 осіб, кількість дворів — 309[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради станом на 12 січня 1989 року становила 2 425 осіб.
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 253 особи[2].
Історія[ред. | ред. код]
Утворена в 1923 році як Хуторо-Розсохівська сільська рада, в складі сіл Хутір Розсохівський, Аннівка та Лозниця Народицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Народицького району Коростенської округи. В 1926 році в підпорядкуванні до сільради зазначається хутір Тартак-Нижній (згодом — с. Нижній Тартак)[3].
Станом на 1 вересня 1946 року входила до складу Народицького району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Розсохівське та х. Ганнівка[4].
5 березня 1959 року територію ради було включено до складу Любарської сільської ради Народицького району Житомирської області.
Відновлена 15 січня 1982 року з підпорядкуванням сіл Батьківщина, Ганнівка, Гута-Ксаверівська, Розсохівське та Рудня-Кам'янка[3]. 3 жовтня 1986 року до сільської ради передано село Лозниця, що належало до Любарської сільської ради Народицького району Житомирської області[5]. 27 грудня 1996 року, рішенням Житомирської обласної ради, до складу сільської ради включено села Журавлинку, Калинівку та Любарку колишньої Любарської сільської ради Народицького району Житомирської області[6].
Ліквідована 24 травня 2007 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, територію та населені пункти ради передано до складу Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 122. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 1 травня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 1 травня 2024.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 108. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 179. Процитовано 1 травня 2024.
- ↑ Картка постанови від 3.10.1986. Верховна Рада України. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Рішення обласних рад України. https://atu.gki.com.ua/. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Картка постанови. Верховна Рада України. Процитовано 8 серпня 2020.