Калинівка (Народицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Народицький район
Громада Народицька селищна громада
Код КОАТУУ 1823755106
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1687
Населення 30
Площа 2,865 км²
Густота населення 10,47 осіб/км²
Поштовий індекс 11444
Телефонний код +380 4140
Географічні дані
Географічні координати 51°01′19″ пн. ш. 29°05′14″ сх. д. / 51.02194° пн. ш. 29.08722° сх. д. / 51.02194; 29.08722Координати: 51°01′19″ пн. ш. 29°05′14″ сх. д. / 51.02194° пн. ш. 29.08722° сх. д. / 51.02194; 29.08722
Середня висота
над рівнем моря
164 м
Місцева влада
Адреса ради 11400, Житомирська обл., Народицький р-н, смт Народичі, вул. Леніна, 175; тел. 2-14-53
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Житомирська область
Калинівка
Калинівка

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, в Народицькій селищній територіальній громаді Народицького району Житомирської області. Населення становить 30 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть.
  • 1687 рік — вперше село згадується в письмових документах.[1]
  • 1687 рік — село Калиновка, какъ имѣніе Ксаверово-Овручской іезуитской коллегіи, упоминается въ актѣ отъ 1687 года 25 іюня, — въ жалобѣ іезуитовъ этой коллегіи на козацкаго полковника Данила едоровича о томъ, что онъ позволилъ козакамъ своего полка брать незаконныя контрибуціи притѣснять крестьянъ въ имѣніяхъ іезуитской коллегіи, — въ томъ числѣ и въ с. Калиновкѣ. При этом въ с. Калиновкѣ Волошинъ Грегорашко, сотникъ козакъ изъ сотни Кирейковской, потребовалъ у крестьянина Іоахима — меду и, когда тотъ не далъ его, — убилъ поросенка (podsvinka) и выбросилъ его за заборъ для собакъ, а самого крестьянина и его жену изувѣчилъ; въ пользу этого сотника — съ каждого дыму должны были давать по чвертки — жита на винокуреніе и куницу, или — деньгами въ соотвѣтствующемъ размѣрѣ.[2]
  • ХVІ-ХVІІ столітя — це поселення позначене в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з назвою — «Kalinówka» (польск.).[3]
  • 1694 рік — село Калиновка, как имѣніе Ксаверово-Овручской іезуитской коллегіи, упоминается въ актѣ отъ 1694 года 2 августа, — въ жалобѣ от имени этой коллегіи на козацкаго полковника Ярему Гладкаго — о томъ, что козаки его полка отъ крестьянъ селъ Базара, Калиновки и Игнатополя, принадлежащихъ этой коллегіи, брали контрибуцію и причиняли в нихъ крестянамъ побои, а ихъ женамъ насиліе.[2]
  • 1697 рік — село Калиновка, упоминается въ актѣ отъ 1697 года 3 октября, — въ жалобѣ Житомир. стольника, судіи кантуроваго Кіевскаго воеводства Ремигіана Сурина на козацкого полковника Семена Палѣя — о томъ, что, когда Суринъ отправился въ м. Кухары (Кіев. губ.) по обязанностямъ службы, то на обратномъ пути — въ с. Калиновкѣ, напалъ на него сотникъ полка Палѣя — Цваль съ другими козаками; они Сурина и его слугъ избили и ограбили, держали подъ арестомъ, бывшіе съ нимъ документы разбросали и объявили, дабы впредь «Ляхи» не ѣздили судить, потому что въ этой мѣсности долженъ имѣть силу судъ козацкій. «Бейте ляховъ, бейте! Нехай не ѣздятъ на суды, нашъ тутъ козацкій судъ», приговаривалъ Цвиль.[2]
  • 1750 рік — село Калиновка, упоминается въ актѣ отъ 1750 года 20 октября, — въ показаніяхъ, отобранныхъ въ Кіевскомъ городскомъ судѣ отъ ватажки гайдамацкаго Ивана Подоляки, заключающихъ подробности о гайдамацкихъ походахъ, кои были подъ начальствомъ Подоляки, при чемъ тамъ замѣчено, что Подоляка и его банда изъ Базара «пошли до Калиновки, въ Калинѣвцѣ жида збили и коваля, огурковъ и хлѣба набравши и взявши старосту и Петра Сергиенка сторожа, пошли до Обиходовъ».[2]
  • 1846-63 роки — в селі Калинівка стояв господський (панський) двір.[4]
  • 1859 рік — «Калиновка» — село поміщицьке. Перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Відноситься до 1 стану. Знаходиться при річці «Каменка», на відстані від повітового міста 50 верст, від стану — 25 верст. Має:
                        - 54 двори 
                        де проживає: 
                        - чоловіків - 205,
                        - жінок - 186, 
                        - всього жителів - 391. 

В селі стоїть деревяна православна церква.[5]

  • 1860 рік — «село Калиновка» знаходиться при струмку … «Каменка». Православна громада дєрєвни приписана до Калинівського Покровського приходу. Число прихожан: — чоловічої статі — 193,
                        - жіночої статі - 196, 
                        - всього - 389 прихожан. 

Всі прихожани племені древлянського. Прихожани належать до:

                        - відомства поміщицького: чоловічої статі - 190,  жіночої статі - 185;
                        - відомства військового: чоловічої статі - 3,  жіночої статі -  11. 

(Дані по Калинівському Покровському приходу).[6]

  • до 1861 року жителі села Калинівка були кріпаками. Село належало панам Загурським.[7]
  • 1866 рік — «Калиновка» — село приватного володіння. Знаходиться при притоці без назви, на відстані від повітового міста — 50 верст, від стану — 25 верст.
                        Має 60 дворів де проживає: 
                        - чоловіків - 215, 
                        - жінок - 207, 
                        - всього жителів - 422. 
                        Зокрема: 
                        - православних: чоловіків - 202,  жінок - 192;
                        - римо-католиків: чоловіків - 8,  жінок - 8;
                        - євреїв: чоловіків - 6,   жінок - 7.

Село має деревяну православну церкву. (Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1866 року).[8]

  • 1885 рік — «Калиновка» — село колишнє власницьке Базарської волості Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Має:
                        - 64 двори, 
                        де проживає 563 жителя. 

В селі стоїть православна церква та заїжджий двір.[9]

  • 1887 рік — село Калинівка перебувала в межах Нововороб'ївської волості.[10]
  • 1888 рік — с. Калиновка, волости Базарской, отъ Житомира 110 в., отъ Овруча 50 вер., отъ ближ. жел.дор. ст. Кіева 128 вер., отъ ближ. пошт. ст. Овруча 50 вер., отъ ближ. прих. Ксаверова 8 в. и Любарки 7 в. Приход 7 кл. Церковь во имя Покрова Пр. Богородицы. Построена въ 1883 г. на средства прихожанъ съ пособіем отъ казны въ количествѣ 1,000 руб. Деревянная, на кам. фунд. Копіи метр. книгъ хранятся съ 1833 г., а испов. вѣд. съ 1862 г. Есть церк. приход. школа. Приписная дер. Слобода-Вислоцкая въ 4 в. Дворовъ 126 3/4, прихож. 1,020 д. об.п. Свящ. Александръ Ив. Романовский (съ 1877 г) и псал. Михаилъ Григор. Гречина (съ 1858 г).[2]
  • 1906 рік — село «Калиновка» перебуває в межах Базарської волості, має
                         - 180 дворів, 
                         де проживає 1236 жителів чоловічої та жіночої статі. 

Відноситься до 1 стану. Поштова адреса — «г. Овручъ».[11]

  • на 1 грудня 1910 року село «Калиновка» перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Базарської волості, має:
                         - 223 двори, 
                         де проживє 1369 жителів чоловічої та жіночої статі. 
                         Найближчі станції: 
                         - залізнична - "Малинъ" - 30 верст; 
                         - поштова - "Базаръ" - 8 верст; 
                         - телеграфна - "Малинъ" - 32 версти.[12]
  • 1913 рік — в «д. Калиновка» найбагатші землевласники володіли землями:
                         - Бергеръ Бол. Стан. мав 639 д. землі.
                         - Загурській Эд. Ад. - 639 д. землі.
                         - Бехталовская Елиз. Варфол. - 639 д. землі.[13]
  • 1941 рік — село Калинівка перебуває в межах Базарського району, має:
                         - 324 двори 
                         в яких проживає 
                         - 1296 мешканців. 
                         З них 
                         - чоловічої статі - 545, 
                         - жіночої статі - 751.[14]

1991 рік — Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991 року село було внесене до переліку населених пунктів, що підлягають обов'язковому відселенню внаслідок радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС. Більшість мешканців села залишили його, тепер у селі проживає усього декілька родин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С.456.
  2. а б в г д Н. И. Теодоровичъ, Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской Епархіи, Почаевъ 1888 г. Томъ 1. С.326-327.
  3. Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899—1904. — С.8.
  4. Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. ХХІ-7.
  5. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.238.
  6. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.364.
  7. А. П. Зарицький. Поліська Калинівка. Погляд скрізь століття. Київ 2008. С.12.С.22.
  8. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.278.
  9. Волости и важнѣйшія селенія Европ. Россіи. Вып.3. Губерніи малороссійскія и югозападнія. — Санктпетербургъ: 1885г. С.229.
  10. Список населенных мест Волынской губернии. Житомир, 1887г. С.167.
  11. Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С.160.
  12. Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С.156-157.
  13. Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниямъ. Кіевъ. 1913г. С.840.
  14. М. Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156–163.

Посилання[ред. | ред. код]