Хінчин Яків Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хінчин Яків Григорович
рос. Хинчин Яков Григорьевич
Народився1858
Спичинці, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер29 грудня 1941(1941-12-29)
Казань, РРФСР, СРСР
Діяльністьнауковець
ЗакладРосійський економічний університет імені Плеханова
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ДітиХінчин Олександр Яковичd

Яків Григорович (Гершенович) Хінчин (1858, Спичинці, Бердичівський повіту, Київська губернія — 29 грудня 1941, Казань) — російський та радянський учений, фахівець у галузі целюлозно-паперового виробництва, професор (1920), доктор технічних наук (1937).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Петербурзький політехнічний інститут у 1887 році.

У 1887—1896 роках працював хіміком-технологом на Кондровській паперовій фабриці В. Говарда в Калузькій губернії, де організував одну з перших у Росії лабораторій з контролю якості продукції. У 1896—1918 роках був керуючим технічною частиною Кондровських паперових фабрик. Хінчин налагодив виробництво нового типу паперу, що був відзначений нагородами на Нижегородській виставці 1896 року й Всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Почесний член Калузького губернського піклування дитячих притулків.[1]

Із 1918 року — голова техніко-економічної ради Головного управління паперової промисловості ВРНГ, член колегії Головного управління паперової промисловості. У тому ж році організував і очолив Державну паперово-випробувальну станцію. У 1920—1930 роках — завідувач кафедрою в МІНГ. Одночасно, у 1928—1930 роках завідував відділом у НДІ деревини. У 1930—1941 роках — науковий консультант Інституту паперу й целюлози.

Автор наукових праць із технології паперового виробництва, зокрема по дослідженню впливу вмісту пентозанів у волокні на проклейку паперу; розробив процес виробництва електроізоляційних видів паперу.

Син — радянський математик і статистик Олександр Якович Хінчин.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Яков Гершенович Хинчин. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.