Цвинтарі Херсона
Стаття описує колишні та наявні (закриті та чинні) цвинтарі в місті Херсон.
Першими цвинтарями в Херсоні були парафіяльні кладовища. Однак, зростання міської території та збільшення кількості населення призвело до перепланування місць поховання.
Перше міське кладовище з'явилось у Херсоні в другій половині XVIII ст., на тодішній околиці міста, біля роздоріжжя на Берислав і майбутній Миколаїв. На цьому кладовищі ховали засновників і розбудовників міста: відомих діячів культури, вчених, військових офіцерів, лікарів, священиків і благодійників. Це кладовище одержало назву Старого.[1] Невдовзі після його появи виникло і Забалківське кладовище, що одержало свою назву через глибокий рів (який тутешнє українське населення називало на український лад балкою), котрий відділяв це кладовище від міста.
Міські кладовища[ред. | ред. код]
Старе міське — пров. Пугачова. Засноване у 80-х роках XVIII ст.
Забалківське — вул. Донецька. Засноване у XVIII-XIX ст.
Комишанське — смт. Комишани. Засноване в 1964 р.
Геологів — в районі вул. Нафтовиків. Засноване в 1997 р. Єдине чинне кладовище міста.
Єврейське кладовище — вул. Смольна, 69.
Церковні погости[ред. | ред. код]
_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83,%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD,%D0%B2%D1%83%D0%BB.%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,13.JPG)
Собор Святої Катерини. Найдавніші поховання міста виникли на погості Катерининського собору. Це був меморіал полеглих у Російсько-турецькій війні (1878-1791). У самому соборі, в склепі під долівкою, біля іконостасу, у 1791 році був похований новоросійський генерал-губернатор князь Потьомкин-Таврійський. Серце князя помістили в золоту урну, яку відвезли до нього на батьківщину, в село під Смоленськом.[2] На території собору поховані видатні херсонці: інженер-полковник Микола Карсаков (брав участь у будівництві міста, учасники облоги Очакова у 1788 році) та три генерал-майори, вбиті при облозі Очакова у 1788 році: Іван Максимович Синельников, С. Волконський, П. Максимович.[3]
Також на території собору похований бригадир Іван Петрович Горич-Великий (†06.12.1788, при штурмі Очакова) — представник княжого роду з Кізляру. Поряд з могилою Горича — високий саркофаг із кримського каменю, накритий білою мармуровою плитою із довгою пафосною епітафією, присвяченою 21-річному полковнику Петру Мартиновичу (†06.12.1788, при штурмі Очакова) — сину Війська Донського генерал-майору Дмитра Мартиновича.
Праворуч від входу до собору збереглось два ряди могил. Біля огорожі знаходиться сірий монумент зі стилізованою поховальною урною. Це могила генерал-поручика Олександра Вюртемберг-Штутгартського, учасника Російсько-турецької війни, який помер у Молдові 13.08.1791. Ліворуч від цієї могили — поховання Молдовського князя Еммануїла Росоєтте (справжнє ім'я Маноле Джані-Русет, †08.03.1788, м. Херсон). У другому ряду: Василь Конік (28.02.1840 - 25.01.1911), Іван Конік († на 18 році життя), могила невідомого генерала — учасника Російсько-турецької війни, учасник оборони Севастополя, генерал-майор Кіпріан Богачевич (10.03.1834 - 19.11.1908). Щодо могили останнього — спершу був похований на Старому міському кладовищі, перепохований на погост Катерининського собору у 1988. За однією з версій — був перенесений лише надгробок, а саме поховання Богачевича було ліквідовано[4].
У північно-східній частині погосту розташовані два величних склепи: полковнику Меллеру Закамельському та генералу артилерії Івану Івановичу Закамельському, які загинули при облозі Кілії 10.11.1790. Іван Іванович був розробником операції зі штурму Очакова та особисто очолював дві штурмові колони.[5]
Погост Катерининського собору зберігся краще за погости інших міських церков, адже тут більшовицька влада у 1968 р. вирішила влаштувати Будинок пропаганди Херсонської обласної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури. Відтак протягом 1968-1970 рр. будівля собору, а разом з ним і надгробні пам'ятники, були відреставровані.[6] Деякі з могил, як от поховання Івана Максимовича, реставрувались навіть після Жовтневого заколоту. Вхід на територію собору, а відтак і відвідування погосту, — вільне та безоплатне.
Примітки[ред. | ред. код]
|
У Вікіпедії є проєкт «Український некрополь» |
- ↑ Антипенко, Іван. Херсонський некрополь: «перевідкриття» (українською) . День. Архів оригіналу за 14 грудня 2019.
- ↑ Свято-Катерининський собор, Херсон. UA.IGotoWorld.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- ↑ Шукач | Екатерининский Собор в Херсоне. www.shukach.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- ↑ Могила К.К.Богачевича | Агов Travel. Про Туризм в Україні та світі (укр.). 12 грудня 2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Херсон. Военный некрополь Екатерининского собора. ua.livejournal.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
- ↑ Свято-Екатерининский храм Херсона | Информационно-аналитическое издание. odnarodyna.org (рос.). Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
