Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Великий Глибочок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Великий Глибочок)


49°37′19″ пн. ш. 25°31′57″ сх. д. / 49.62197800002777370° пн. ш. 25.53277500002777956° сх. д. / 49.62197800002777370; 25.53277500002777956Координати: 49°37′19″ пн. ш. 25°31′57″ сх. д. / 49.62197800002777370° пн. ш. 25.53277500002777956° сх. д. / 49.62197800002777370; 25.53277500002777956
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Великий Глибочок
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1846
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Великий Глибочок). Карта розташування: Україна
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Великий Глибочок)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Великий Глибочок) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Великому Глибочку — парафія і храм греко-католицької громади Великоглибочанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

У 1946—1962 роках парафія і храм належали до РПЦ. У 1962 році церкву закрила комуністична влада, а її приміщення використовували як склад паперу. У 1988 році державна влада храм відкрила, але знову в структурі РПЦ. 13 грудня 1989 року парафія і храм повернулися в лоно УГКЦ.

Перша письмова згадка про дерев'яну церкву Воскресіння Христового в селі датується XVI століттям. У 1846 році за проєктом будівничого майстра з Кракова Йосифа Кальнішевського збудовано нову церкву Воскресіння Христового. У тому ж році її освятили.

Наприкінці 1989 року парафіяни села перейшли в лоно УГКЦ і запросили для проведення богослужінь греко-католицьких священників з Тернополя, які відправили 13 грудня 1989 року в церкві першу Службу Божу. Під час служіння о. Михайла Вінтонюка було відремонтовано церкву, яку в 1991 році освятив єпископ Михаїл Сабрига. Діють припарафіяльні: братство Матері Божої Неустанної Помочі, Вівтарна і Марійська дружини, братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері в молитві».

8 грудня 2010 року в храмі перебували мощі Івана Хрестителя, тоді ж з візитацією на парафію прибув владика Василій Семенюк.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Тома Левицький (1815—1832),
  • о. Григорій Домбровський (1832—1888),
  • о. Омелян Чайківський (1878—1909),
  • о. Діонісій Майківський (1909—1922),
  • о. Семен Стецько (сотрудник) (1910—1913),
  • о. Володимир Чубатий (1922—1923),
  • о. Микола Винницький (1923—1944),
  • о. Володимир Панасюк (1944—1946),
  • о. Прокіп Слободян (1946—1953),
  • о. Любомир Якимів (1953—1962),
  • о. Зеновій Зінченко (1989),
  • о. Ігор Возьняк,
  • о. Михайло Хрипа,
  • о. Іван Колодій (1990 — липень 1990),
  • о. Михайло Вінгонюк (з 29 липня 1990).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]