Домаморич
| село Домаморич | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський |
| Громада | Підгороднянська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1642 |
| Населення | 640 осіб (2003) |
| Площа | 1838 км² |
| Густота населення | 376,500 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 46003 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′01″ пн. ш. 25°25′24″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 25.42333° сх. д.Координати: 49°33′01″ пн. ш. 25°25′24″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 25.42333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
бл. 300 м |
| Водойми | річка Руда |
| Відстань до обласного центру |
12 км |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47721, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Підгородне, вул Зелена, буд 2 |
| Карта | |
  Домаморич | |
 Домаморич | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Дома́морич — село в Україні, у Підгороднянській сільській громаді Тернопільського району, Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Домамороцької сільської ради. (до 2018 року). Розташоване на берегах річки Руда.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами, село вже існувало у 13 ст.
Діяли товариства «Просвіта», «Січ», кооператива.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 742 особи, з яких 327 чоловіків та 415 жінок[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 692 особи[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,71 % |
| російська | 0,29 % |
Домамиря печера[ред. | ред. код]
В Іпатіївському літописі написано, що в 1241 р. князь Ростислав Чернігівський, ідучи на Галич, «прийшов до печери Домамири». Печери з такою назвою зараз немає. Проте є село Домаморич біля Тернополя. Більшість істориків схиляються до думки, що це воно зв'язане з тією історичною згадкою. Місцеві люди в селі Домаморич не знають такої печери і не чули нічого про неї. Можливо, це була якась землянка чи льох і літописець назвав її печерою. Такі землянки були там і пізніше. Там переховували коней, що їх купці та конокради переводили з Поділля. Отже, можна припускати, що на території села поселення існують уже дуже давно.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Успіння Пресвятої Богородиці (1910; мурована).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, мечеть[4].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- сотник УСС, член УВО, громадський діяч Дмитро Ладика,[5]
- живописець М. Лисак.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Арсенова хата · GCXM+9H3, Домаморич, Тернопільська область, Україна, 46003. Арсенова хата · GCXM+9H3, Домаморич, Тернопільська область, Україна, 46003 (uk-US) . Процитовано 24 жовтня 2023.
- ↑ Ладика Р. Ладика Дмитро Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 312. — ISBN 966-528-199-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Табас Н. Уніят В. Домаморич // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 520. — ISBN 966-528-197-6.
| |||||