Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Городище, УГКЦ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Городище)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Городище
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1991

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Городищі — парафія і храм греко-католицької громади Козлівського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Городище Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Церкву Успіння Пресвятої Богородиці збудовано в 1884 році. Її споруджували сім років. Камінь для фундаменту добували над рікою Стрипа, а цеглу робили вручну і випалювали на місці польовим способом. Церква діяла 60 років. Під час Другої світової війни в 1944 році її знищили німецькі війська. Залишилась не зруйнованою простора дзвіниця, де проводили богослужіння і святого Таїнства. Проіснувала дзвіниця до 1959 року.

Коли УГКЦ 20 листопада 1989 року вийшла з підпілля, громада села 25 лютого 1990 року зібрала збори, обрала церковний комітет і перейшла в УГКЦ. На початку липня 1990 року за три дні звели дзвіницю, а згодом, до 28 серпня 1991 року завершили будівництво церкви. Архітектор — Іван Кичко, жертводавці — парафіяни, автор розпису — Іван Галашин.

28 серпня 1991 року о. декан Дмитро Долішняк разом з о. Іваном Борисюком, духовенством деканату освятив храм.

Парафія в лоні УГКЦ — з 1804 до 1946 року, і з 1990 року.

8 січня 2005 року відбулася візитація парафії єпископа Василія Семенюка, який освятив храм. У 2007 році владика Василій також візитував парафію.

Діють припарафіяльні: Марійська і Вівтарна дружини, спільнота «Матері в молитві», братство Матері Божої Неустанної Помочі.

На території парафії є фігура Покрови Пресвятої Богородиці.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Андрій Сохоцький (1804),
  • о. Діонізій Бачинський (1848),
  • о. Тимофій Бордуляк (1893),
  • о. Іван Мінко (1884),
  • о. Теодор Богатюк (1893—1939),
  • о. Віктор Бордуляк (1939—1941),
  • о. Богдан Остапович (1941—1944),
  • о. Білорус,
  • о. Недільський,
  • о. Волиняк,
  • о. Іван Борисюк (1970—1993),
  • о. Михайло Вересюк (1993),
  • о. Богдан Зінченко (з 1994).

Джерела[ред. | ред. код]