Глинна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Глинна
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Козівська селищна громада
Облікова картка Глинна 
Основні дані
Засноване 1502
Населення 603
Територія 0.380 км²
Густота населення 1586.84 осіб/км²
Поштовий індекс 47611
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°35′20″ пн. ш. 25°10′50″ сх. д. / 49.58889° пн. ш. 25.18056° сх. д. / 49.58889; 25.18056Координати: 49°35′20″ пн. ш. 25°10′50″ сх. д. / 49.58889° пн. ш. 25.18056° сх. д. / 49.58889; 25.18056
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Зборів
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козова, вул. Грушевського, буд. 38
Карта
Глинна. Карта розташування: Україна
Глинна
Глинна
Глинна. Карта розташування: Тернопільська область
Глинна
Глинна
Мапа
Мапа

CMNS: Глинна у Вікісховищі

Гли́нна — село в Україні. у Козівській селищній громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на півночі району. Адміністративний центр колишньої сільради, якій було підпорядковане село Золочівка.

До села приєднано хутір Окопи.

Населення — 585 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1502.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 54%[1].

Діяло товариство «Просвіта» (від 1924).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[3]

Населення[ред. | ред. код]

Населення села в минулому[4]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Польських
колоністів
Євреїв
1900 1071 919 74 0 78
1939 1440 1230 35 150 25

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є стара церква архістратига Михаїла (1856) та нова церква святого архістратига Михаїла (1994), «фігура» на честь скасування панщини.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).

Могила борцям за волю України. Могили австрійських воїнів (1917) та могила німецьких воїнів часів Другої світової війни.

Скульптура святого Іоана Непомука[ред. | ред. код]

Виготовлена із каменю самодіяльними майстрами. Встановлена ХІХ ст. на вулиці Загороди, біля дерев’яної церкви (пам'ятка монументального мистецтва).

Скульптура — 0,9 м, постамент — 0,7х0,4х0,35 м, площа — 0,0003 га.[5]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють гімназія І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  5. Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 01.09.2015 р. № 100-од

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]