Церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення» (Васильчики)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення»
церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення»
50°27′37″ пн. ш. 30°25′29″ сх. д. / 50.46028700002777612° пн. ш. 30.42496200002777940° сх. д. / 50.46028700002777612; 30.42496200002777940Координати: 50°27′37″ пн. ш. 30°25′29″ сх. д. / 50.46028700002777612° пн. ш. 30.42496200002777940° сх. д. / 50.46028700002777612; 30.42496200002777940
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна УкраїнаКиїв
АрхітекторЄвген Єрмаков
Початок будівництвачервень 1912
Кінець будівництвавересень 1913
Зруйновано1936
Відбудованоне відбудовувалась
Стильпсевдоросійський
НалежністьРПЦ
Церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення» (Васильчики). Карта розташування: Україна
Церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення» (Васильчики)
Церква Чесного Образу Божої Матері «Знамення» (Васильчики) (Україна)
Мапа

Це́рква Чесно́го О́бразу Бо́жої Ма́тері «Знаме́ння» — православний храм у Києві, у Васильчиках, в заміському скиту Іонівського монастиря, збудований у 19121913 роках та зруйнований у 1930-ті роки.

Історія храму

[ред. | ред. код]

У цій місцевості існував заміський скит Іонівського монастиря. 1911 року архітектор Євген Єрмаков склав проект побудову у скиту цегляного храму.

Закладено храм було у червні 1912 року, а освячено у вересні 1913 року. Храм було освячено в ім'я Чесного Образу Божої Матері «Знамення». Храм було зведено на пожертву селян Орлових. При храмі перебувало 80 ченців. Церква була п'ятибаневою, з прибудованою двоярусною дзвіницею.

Після 1920 року храм залишався діючим. Община ченців залишалася біля Васильчикової дачі й у радянський період; вона належала до традиційної («старослов'янської») орієнтації. У вересні 1929 року місцину було передано Ветеринарно-зоотехнічному інституту для організації навчального господарства та молочної ферми. На початку 1930 року інститутом порушено питання про закриття Знам'янського храму та виселення ченців. У листопаді того ж року президія Київської міськради прийняла відповідну постанову, але ВУЦВК не затвердила її. Утім, ченців все ж таки виселили з колишньої Васильчикової дачі, яку з 1933 року займав 2-й навчальний полк. У серпні 1933 року Київський облвиконком розпорядився закрити церкву і передати її полку під клуб. У 1936 році приміщення храму ще належало військовому відомству, але невдовзі на Васильчиковому хуторі було влаштовано урядову дачу, церкву при цьому знесли[1].

За деякими даними, під час нацистської окупації, Іонінський монастир був відкритий, і в одному з уцілілих приміщень на цій території знову було відкрито Знам'янську церкву, де молилися сестри обителі[2]. Проте на знімку німецької аерофоторозвідки від 18 квітня 1944 року поблизу місця колишного храму немає жодної схожої вцілілої будівлі[3].

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташовувався поряд з теперішнім будинком № 38 по Табірній вулиці[4], за іншими відомостями, на території теперішнього парку «Нивки»[5] або поряд з будинком № 46/48 по Табірній вулиці[1].

Відродження церкви

[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років, після відновлення діяльності Іонінського монастиря, було зроблено спробу відродити Храм також на історичній території його заміського скиту, однак ні в парку «Нивки», ні в житловій зоні будівництво скиту виявилося неможливим. Натомість поряд було збудовано церкву на честь ікони Пресвятої Богородиці «Знамення», яка розташована у Шевченківському районі поблизу парку «Нивки» та приписана до Свято-Троїцького Іонінського чоловічого монастиря (адреса: вул. Табірна, 28 (парк «Нивки», за університетом «Крок»).

9 травня 2010 року у збудованому за 40 днів дерев'яному храмі було здійснено першу Божественну літургію. 22 травня 2010 року до храму було привезено чудотворну Курську-Корінну ікону «Знамення» з Нью-Йорка. 10 грудня 2012 року з благословення Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира єпископ Обухівський Іона відсвяткував святкову Божественну літургію в день престольного свята храму.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 2000.