Цивільна гвардія (Іспанія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цивільна гвардія (Іспанія)
Гарнізон/ШтабCalle de Guzmán el Bueno, Мадрид
ГаслоЧесть мій знак
Вебсайтguardiacivil.es(ісп.)(кат.)(галіс.)(баск.)

Медіафайли на Вікісховищі

Цивільна гвардія (ісп. Guardia Civil  ;[ˈɡwaɾðja θiˈβil]) — найстаріший правоохоронний орган Іспанії та одна з двох національних поліцейських сил. Будучи національною жандармерією, вона має військовий характер і відповідає за цивільну поліцію під керівництвом як Міністерства внутрішніх справ, так і Міністерства оборони[1][2]. Роль Міністерства оборони обмежена, за винятком часів війни, коли Міністерство має виключні повноваження[1][3]. Корпус розмовно відомий як benemérita (авторитетний). У щорічних опитуваннях іспанці загалом вважають національну установу, яку найбільше цінують, а за нею йдуть інші правоохоронні органи та збройні сили[4].

Він відіграє регулярну національну роль, виконує певні іноземні миротворчі місії та є частиною Європейських сил жандармерії. Будучи національною жандармерією, Цивільна гвардія була створена за зразком Національної жандармерії Франції та має багато подібностей[1].

У рамках своїх повсякденних обов’язків Цивільна гвардія патрулює та розслідує злочини в сільській місцевості, включаючи автошляхи та порти, тоді як Національна поліція займається безпекою в міських ситуаціях. У більшості міст також є муніципальна поліція. Ці три сили на національному рівні координуються Міністерством внутрішніх справ. Громадянська гвардія зазвичай дислокується в casas cuartel, які є як невеликими житловими гарнізонами, так і повністю обладнаними поліцейськими дільницями.

Історія

[ред. | ред. код]

Громадську гвардію було засновано як національну поліцію в 1844 році під час правління королеви Іспанії Ізабелли II 2-м герцогом Ахумадою і 5-ю маркізою Амарільясою, нащадком імператора ацтеків Моктесуми II в 11-му поколінні. Раніше за правоохоронні органи відповідало «Святе братство», організація муніципальних ліг. Корупція була поширеною в Братстві, де чиновники постійно підлягали місцевому політичному впливу, а система була в основному неефективною за межами великих міст[5]. Злочинці часто могли уникнути правосуддя, просто переїжджаючи з одного району в інший[5]. Перша поліцейська академія Guardia була заснована в місті Вальдеморо, на південь від Мадрида, в 1855 році. Випускникам давали відомий нині трикутний або кавалерський капелюх Guardia як частину їхньої парадної форми. 

Перша в історії фотографія Guardia Civil, зроблена десь між 1855 і 1857 роками в Рейносі, Іспанія.

Спочатку Гвардії було доручено покласти край грабежам на національних дорогах, особливо в Андалусії, яка стала сумно відомою численними пограбуваннями та крадіжками бізнесменів, торговців, мандрівників і навіть іноземних туристів[6][7][8]. Бандитизм у цьому регіоні був настільки ендемічним, що гвардії було важко повністю його викорінити. Ще в 1884 році один мандрівник того часу повідомив, що воно все ще існує в місті Малага та його околицях:[9]

Улюблений і оригінальний спосіб розбійника з Малагеньо — тихенько підкратися до жертви, заховати її голову й руки в плащ, а потім позбавити її цінностей. Якщо він чинить опір, йому миттєво витравляють нутрощі спритним поштовхом ножа... [Іспанський розбійник] носить велику кількість амулетів і талісманів... усі безсумнівно ефективні проти кинджала ворога чи рушниці цивільної гвардії[9].

Колона Guardias Civiles під час Астурійської революції 1934 року, Браньосера

Цивільна гвардія також отримала політичне завдання відновити та підтримувати власність на землю та рабство серед селян Іспанії королем, який бажав зупинити поширення антимонархічних рухів, натхненних Французькою революцією. Кінець Першої карлістської війни в поєднанні з нерівним розподілом землі, який став результатом першої Desamortización прем’єр-міністра Хуана Альвареса Мендісабаля (1836–1837), залишив іспанський ландшафт ураженим руйнуванням громадянської війни та соціальних заворушень, а уряд був змушений вжити рішучих дій для придушення стихійних виступів неспокійного селянства. На основі моделі легкої піхоти, яку Наполеон використовував у своїх європейських кампаніях, Guardia Civil була перетворена на військову силу високої мобільності, яку можна було розгорнути незалежно від несприятливих умов, здатну патрулювати та заспокоювати великі райони сільської місцевості. Його члени, які називаються «гардіями», до цього дня утримують основний патрульний підрозділ, сформований із двох агентів, зазвичай званих «пареджа» (пара), у яких один із «гардіа» ініціюватиме втручання, а другий «гардія» служить резервним для першого. За монархії до 1931 року відносини між Гітаносом були особливо напруженими[10].

Озброєння

[ред. | ред. код]

Вогнепальна зброя

[ред. | ред. код]

Літаки

[ред. | ред. код]
  • CASA CN 235
  • INDRA P2006T

Гелікоптери

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Громадська гвардія має певні обов’язки щодо навчання та нагляду за основними приватними службами безпеки зі схожими назвами:[12]

  • Guardas Rurales (заміські маєтки та природні заповідники)
  • Guardas de Caza (мисливські угіддя та заповідники)
  • Guardapescas Marítimos (рибні ферми та заповідники молюсків)

Міська гвардія Барселони не є частиною цивільної гвардії.

Література

[ред. | ред. код]
  1. а б в Lutterbeck, Derek (2013). The Paradox of Gendarmeries : Between Expansion, Demilitarization and Dissolution (PDF). Geneva: Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces (DCAF). с. 27—30. ISBN 9789292222864. SSR Paper 8. Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2019. Процитовано 25 серпня 2020.
  2. Conoce a la Guardia Civil. Guardia Civil (ісп.). Процитовано 25 серпня 2020.
  3. Ley Orgánica 2/1986, de 13 de marzo, de Fuerzas y Cuerpos de Seguridad. Agencia Estatal Boletín Oficial del Estado (ісп.). Процитовано 25 серпня 2020.
  4. LaRazón.es (5 липня 2015). La Guardia Civil, la institución más valorada. La Razón. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
  5. а б de Rementeria y Fica, Mariano, Manual of the Baratero (transl. and annot. by James Loriega), Boulder, Colorado: Paladin Press, ISBN 978-1-58160-471-9 (2005)
  6. Quevedo, A. and Sidro, J., La Guardia Civil: La Historia de esta Institución, Madrid (1858)
  7. de la Iglesia, Eugenio, Reseña Histórica de la Guardia Civil, Madrid (1898)
  8. Driessen, Henk Driessen, The ‘Noble Bandit’ and the Bandits of the Nobles: Brigandage and Local Community in Nineteenth-century Andalusia, European Journal of Sociology 24, (1983), pp. 96-114
  9. а б Scott, Samuel P., Through Spain: A Narrative of Travel and Adventure in the Peninsula, Philadelphia, Pennsylvania: J. P. Lippincott Company (1886), pp. 130–131
  10. Arturo Barea, page 193 "The Forging of a Rebel", Viking Press Inc. 1972, SBN 670-32367-5
  11. La Guardia Civil recibirá 558 pistolas HK USP "Compact". defensa.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  12. Pruebas para Guardas Rurales

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]