5,56×45 мм НАТО
| 5,56×45 мм НАТО | |
|---|---|
 5,56×45мм НАТО з вимірюванням, зліва направо: куля, порожня гільза, повний набій зі кулею у гільзі | |
| Тип набою: | набій автоматичних гвинтівок, проміжний набій для сучасних автоматичних гвинтівок |
| Країна-виробник: | Бельгія, США |
| Було використано: | НАТО |
| Характеристики | |
| Тип гільзи | 5,56×45 мм НАТО (військова номенклатура) або .223 Remington (комерційне найменування) |
| Діаметр шиї гільзи, мм: | 6,43 |
| Довжина гільзи, мм: | 44,70 |
| Довжина набою, мм: | 57,40 |
| Маса порохового заряду, г: | 1,62 |
| Маса кулі, г: | 3,56 г — 3,95 г (комерційні до 4,03 г) |
| Маса гільзи, г: | 11,55-11,65 г (загальна маса патрона, комерційні); маса гільзи 6,3 г (приблизно) |
| Потужність: | біля 1560-1889 |
5,56×45 мм НАТО — стандартизований гвинтівковий набій НАТО, прийнятий у 1980 році відповідно до STANAG 4172. Є проміжним набоям малого калібру з високою початковою швидкістю кулі, розроблений з метою підвищення точності автоматичного вогню, зменшення ваги боєкомплекту та кращого контролю віддачі порівняно з попереднім стандартом 7,62×51 мм НАТО.
Набій базується на цивільному патроні .223 Remington і вперше застосований у системі M16 / M4 у Збройних силах США. Сьогодні використовується більшістю армій країн НАТО та багатьма іншими збройними силами світу.
Перехід від 7,62×51 мм НАТО до боєприпасів меншого калібру почався після аналізу досвіду Корейської та ранніх етапів В’єтнамської війни. Було встановлено, що для сучасного поля бою важливі:
- більший переносимий боєзапас
- менша віддача для точнішої автоматичної стрільби
- достатня ефективність на дистанціях до 500 м
У 1963 році на озброєння США прийняли набої 5,56 мм М193 для гвинтівки M16. У 1980 році НАТО стандартизувало модифікований варіант SS109 (М855 у США), що мав кулю з сталевим осердям для кращого пробиття шоломів та бронежилетів.
5,56×45 мм НАТО використовується у широкому спектрі сучасної стрілецької зброї, включно з:
5,56×45 мм НАТО — пляшкоподібний набій із безфланцевою гільзою. Стандартні кулі мають масу від 3,56 г (55 gr) до 4,0 г (62 gr). Основні варіанти:
- M193 — оригінальний варіант США, 55 gr
- SS109 / M855 — 62 gr, стальне осердя
- M855A1 — покращена бронебійність, екологічний сердечник
- Mk 262 Mod 0/1 — висока точність, 77 gr (спецпідрозділи)
- Mk 318 — підвищений ефект після проникнення крізь бар’єри
Попри схожі розміри, набої **не повністю взаємозамінні**:
| Параметр | 5,56×45 мм НАТО | .223 Remington |
|---|---|---|
| Максимальний тиск | ~430 МПа | ~380 МПа |
| Камора | військовий стандарт (EPVAT) | цивільний (SAAMI) |
| Використання | Військове | Цивільне/спортивне |
Важливо: небажано використовувати 5,56 мм НАТО в карабінах під .223 Rem через вищий тиск. Зате .223 Rem безпечно стріляється зі зброї, що сертифікована на 5,56×45 мм.
Типові характеристики для ствола 508 мм (20"):
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Початкова швидкість | 880–940 м/с |
| Маса кулі | 3,56–4,0 г |
| Початкова енергія | ~1700–1800 Дж |
| Дульна крутка | 1:7"–1:9" (залежить від системи) |
Надзвичайно важливим фактором є довжина ствола: при зменшенні ствола (наприклад, у карабіна M4) швидкість і фрагментація кулі знижуються, особливо після 150–200 м.
Переваги:
- низька віддача → кращий контроль у автоматичному режимі
- менша вага → солдат переносить більше боєкомплекту
- висока настильність траєкторії
- ефективна фрагментація кулі на високій швидкості
Недоліки:
- зниження уражаючої дії на великих дистанціях
- залежність ефективності від довжини ствола
- обмежене пробиття жорстких перешкод та сучасних бронепластин
| Параметр | 5,56×45 мм НАТО | 7,62×51 мм НАТО |
|---|---|---|
| Маса кулі | 3,56–4,0 г | 9,3–11,3 г |
| Початкова швидкість | ~900 м/с | ~840 м/с |
| Енергія | ~1700–1800 Дж | ~3200–3600 Дж |
| Контроль віддачі | Високий | Низький |
| Дальність ефективного вогню | ~500 м | ~800+ м |
Деякі країни НАТО тестують перспективні калібри середнього класу (наприклад 6,8×51 мм НАТО у США) для підвищення пробивної здатності проти сучасних бронезасобів. Водночас 5,56×45 мм залишається одним із найпоширеніших калібрів у світі та активно модернізується.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Калібр | 5,70 мм (.224") |
| Довжина гільзи | 44,7–45,0 мм |
| Загальна довжина | ~57,4 мм |
| Максимальний тиск | ~430 МПа (EPVAT) |
| Тип кулі | FMJ / бронебійна / трасуюча / спец |
- SAAMI — Cartridge & Chamber Drawings
- NATO Small Arms Standardization Office — STANAG 4172
- Defense Technical Information Center (US Army Ballistics Reports)
В 1950-ті роки був обраний набій 7,62 × 51 мм НАТО (на цивільному ринку відомий як .308 Winchester)[1] як заміна .30-06 Springfield в ролі стандартного гвинтівкового набою країн НАТО. Необхідність вибору була продиктована тим, що стандартний тоді набій 7,62 × 63 мм був надто потужним для сучасної легкої стрілецької зброї, спричиняв надмірний відбій, що заважало підвищити темп стрільби, необхідний для сучасного бою.[джерело?]
Британські військові з 1945 року провели численні експерименти із застосування набоїв проміжного калібру і були за крок від запровадження набою калібром .280 дюйма (7 мм), коли було ухвалене рішення на користь 7,62 × 51 мм НАТО. В ухваленні рішення брало участь і бельгійське підприємство FN Herstal.[2] Сумніви стосовно відбою та ефективності набою були фактично відкинуті Сполученими Штатами, і НАТО вирішило, що важливіше мати єдиний спільний стандарт, а не шукати ідеальний набій.[джерело?] Однак, тоді, коли було ухвалено рішення про запровадження стандарту 7,62 × 51 мм НАТО, в США вже велись дослідження, результатом яких став набій 5,56 × 45 мм НАТО.[джерело?]
Наприкінці 1950-х років, Armalite та інші розробники вогнепальної зброї в США почали власні експерименти зі зброєю малого калібру та набоями підвищеної початкової швидкості на основі цивільних набоїв .222 Remington. Коли стало зрозуміло, що набою бракує пороху для задоволення вимог швидкості та пробивної дії, які висунуло командування континентальними збройними силами США (CONARC), ArmaLite звернулась до Remington з пропозицією створити схожий набій, але з довшою гільзою та меншою шийкою. Результатом стала поява набою .222 Remington Special. Водночас, Ерл Гарві зі Springfield Armory та Ремінгтон створили набій з іще довшою гільзою, який отримав назву .224 Springfield. Springfield був вимушений вийти з конкурсу CONARC, і, отже, .224 Springfield був випущений на цивільний ринок під назвою .222 Remington Magnum. Для уникнення плутанини з іншими набоями .222 калібру назва .222 Remington Special була змінена на .223 Remington. Після прийняття в 1963 році на озброєння армією США гвинтівки Armalite M16, набій .223 Remington був стандартизований як 5,56 × 45 мм НАТО. На цивільний ринок .223 Remington потрапив лише в 1964 році.
Набій 5,56 × 45 мм та штурмова гвинтівка M16 були взяті на озброєння піхотних підрозділів збройних сил США як тимчасове рішення, аби подолати проблеми з вагою та відбоєм набоїв 7,62 × 51 мм та штурмової гвинтівки M14. Наприкінці 1950-х за програмою «Особиста зброя спеціального призначення» проводили дослідження стосовно можливості створення набоїв типу флешетта, які б дали можливість військовим вести вогонь підкаліберними набоями, що мали б короткий час польоту, пласку траєкторію, та початкову швидкість від 1200 м/c до 1500 м/c. Така швидкість зменшує вплив вітру та підвищує влучність вогню по рухомих цілях. Виробники запропонували різні конструкції зброї: традиційні з дерев'яним прикладом і ложею, булпап, з використанням сучасних матеріалів, та навіть з декількома стволами й барабанним магазином. Всі вони використовували аналогічний боєприпас з дротиком 1.8 мм в діаметрі, що знаходився у пластиковому піддоні. Попри чудову бронепробивність, існували сумніви щодо ефективності флешетти проти незахищених цілей. Звичайні набої з оболонковими кулями виявились точнішими та набагато дешевшими у виробництві. Оскільки в результаті проведених досліджень не вдалось створити ефективну зброю, було вирішено залишити на озброєні M16, а разом з нею і набій калібру 5,56 мм.[2]
У серії імітацій бойових ситуацій на початку 1960-х з використанням M16, M14 і АК-47, військові дійшли висновку, що невеликий розмір та маса M16 дозволяли зробити з неї перший постріл значно швидше.[джерело?] Зрештою було встановлено, що група з 8 осіб, озброєна M16, має таку ж вогневу силу, як група з 11 осіб, озброєних M14.[джерело?] Американські військові могли нести вдвічі більше набоїв 5,56 × 45 мм НАТО замість 7,62 × 51 мм НАТО тієї ж маси, що дало їм перевагу проти типового загону в'єтконгу озброєного АК-47.
| Гвинтівка | Набій | Маса набою | Маса спорядженого магазина | Макс. спорядження масою до 10 кг |
|---|---|---|---|---|
| M14 | 7.62 × 51 мм | 393 гр (25,4 г) | 20-й mag@0.68 кг | 14 магазинів @ 9.52 кг, 280 набоїв |
| M16 | 5.56 × 45 мм | 183 гр (11,8 г) | 20-й mag@0.3 кг | 33 магазина @ 9.9 кг, 660 набоїв |
| АКМ | 7.62 × 39 мм | 281 гр (18,2 г) | 30-й mag@0.92 кг *[3] | 10 магазинів @ 9.2 кг, 300 набоїв |
(* магазини для AK-47 важчі за магазини для M14 та М16)
7,62 × 51 мм НАТО,
7,62 × 39 мм,
5,56 × 45 мм НАТО,
5,45 × 39 мм.
У 1977 році країни-члени НАТО підписали угоду для вибору набою меншого калібру на заміну 7,62 × 51 мм НАТО.[4] Серед розглянутих заявок вибір зупинився на американському 5,56 × 45 мм НАТО, але від набою M193 з кулею масою 55 гран, яким користувались в США, відмовились. Спричинені кулею M193 поранення, настільки жорстокі, що використання цього набою вважали проявом нелюдяності[5][6][7]. Замість нього для стандартизації був обраний набій SS109 з кулею масою 62 гран бельгійського виробництва. Важча куля набою SS109 має сталевий кінчик та меншу початкову швидкість, що підвищило її ефективність на більших відстанях та задовольняло вимогу пробивати сталевий шолом на відстані 600 метрів. Ця вимога зменшила здатність кулі SS109 (M855) до фрагментації в порівнянні з M193 і вважалась гуманнішою.[8]
5,56 × 45 мм НАТО дав поштовх міжнародній тенденції створення відносно легшої зброї для набоїв невеликого калібру, які створюють менший відбій та підвищують точність автоматичного вогню. Згодом, схожі проміжні набої були розроблені і впроваджені в Радянському Союзі в 1974 році (5,45 × 39 мм) та Китаї в 1987 році (5,8 × 42 мм).[2][9]
| Специфікація патрона | Розмір патрона | Маса кулі | Швидкість кулі | Енергія кулі |
|---|---|---|---|---|
| 5.56 mm NATO | 5.56 × 45 mm | 3.95—5.18 гр. | 772—945 м/c | 1700—1830 Дж |
| 7.62 mm NATO | 7.62 × 51 mm | 9.33 гр. | 838 м/c | 3275 Дж |
- ↑ Barnes, Frank C. (1972). Cartridges of the World. Northfield Il: DBI Books. с. 37. ISBN 0-695-80326-3.
- ↑ а б в Автомати і боєприпасах: Історія та перспективи Ентоні Дж. Вільямс. Архів оригіналу за 2 червень 2014. Процитовано 11 липень 2014.
- ↑ Докер, Кевін (2007). Зброя майбутнього. р. 102.
- ↑ Джейн Озброєння піхоти 1986—1987, стор. 362
- ↑ Міжнародні правові ініціативи про обмеження військової стрілецької зброї Боєприпаси W. Hays Parks * Copyright 2010 W. Hays парків Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) сторінок 1-18 "(перелік яких Міжнародний комітет Червоного Хреста, Австрії по, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Болівія, Бурунді, Камбоджа, Кіпр, Німеччина, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Маврикій, Мексика, Румунія, Самоа, Словенія, Швеція, Швейцарія, і т. д. як сторін, які вважають 55-гр M193 круглий бути нелюдяно)
- ↑ Ян В. Хогг, бойової стрілецької зброї 20-го століття, 1981
- ↑ Міжнародні правові ініціативи про обмеження військово-боєприпаси для стрілецької зброї W. Hays парки * Copyright 2010 W. Hays парків Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) сторінки 1-18 "
- ↑ Малий vol.10 Arms відгук, № 2 листопада 2006 року.
- ↑ середній боєприпасів потужності для автоматичних штурмових гвинтівок. Архів оригіналу за 18 липень 2012. Процитовано 11 липень 2014.
- 5,45×39 мм — радянський набій схожого калібру.
- .300 Whisper — кустарний набій, у якому можливо використати вкорочену гільзу від 5,56×45 мм НАТО.
- Перелік гвинтівкових набоїв
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |