Цикада співоча дубова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цикада співоча дубова

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Родина: Цикади (Cicadidae)
Рід: Cicada
Вид: Цикада співоча дубова
Cicada orni
Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Cicada orni
Віківиди: Cicada orni
NCBI: 134416
Fossilworks: 311080

Цикада співоча дубова[1] (Cicada orni) — вид шиєхоботних комах родини цикадових (Cicadidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений у Південній і Центральній Європі, на Близькому Сході та в Північній Африці. Живе у теплих місцях, переважно в соснових і оливкових гаях, ксеротермних дубових лісах і живоплотах. Вид часто трапляється на окремих деревах у виноградниках. На північній околиці ареалу цей вид також можна знайти в міських парках. Дорослі особини зазвичай зустрічаються на різних видах листяних дерев.

Опис[ред. | ред. код]

Дорослі особини Cicada orni досягають приблизно 25 мм завдовжки, з розмахом крил приблизно 70 мм. Забарвлення тіла варіюється від коричневого до сірого кольору. Черевце має червонуваті сегменти і шовковисте опушення. На голові видно великі та опуклі очі, розташовані далеко одне від одного з боків, і три маленькі прості ока (оцеллії), розташовані на вершині. Має дуже короткі вусики та довгий хоботок, який використовується для живлення соком. Перетинчасті передні крила прозорі, з добре промальованими жилками й кількома характерними чорними плямами.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Дорослі особини вилуплюються влітку й живуть близько шести тижнів. Вони зустрічаються від середини червня до початку вересня, з піком у липні. Вдень самці пронизливо співають на відкритих, сонячних місцях, щоб залучити самиць. Коли пари зустрічаються, відбувається ритуал спарювання. Відкладання яєць часто відбувається на гілках ясена білоцвітого (Fraxinus ornus). Личинки вилуплюються в кінці літа до осені, живуть кілька років і харчуються корінням різних листяних дерев. Після завершення розвитку вони виходять із землі на поверхню, піднімаються на дерева, стіни, щогли та інші споруди і виходять дорослими особинами зі своєї останньої личинкової шкіри. Ці екзувії залишаються прикріпленими до поверхонь і часто зустрічаються влітку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — Вип. 2. — c. 107

Посилання[ред. | ред. код]