Цицюрський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цицюрський Микола Миколайович
Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження 9 вересня 1955(1955-09-09) (61 рік)
Вінницька область, СРСР
Військова служба
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Командування
2005 — 2009 Перший заступник начальника Генштабу ЗСУ
2003 — 2005 Начальник штабу «ПівдОК»
1999 — 2003 Командуючий 38-го АК
1998 — 1999 Начальник штабу 13-го АК
???? — 1998 Командир 72-ї мех. дивізії
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Мико́ла Микола́йович Цицю́рський (нар. 9 вересня 1955, Вінницька область, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, перший заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України (20052009), командуючий 38-м армійським корпусом (19992003). Лицар ордена Богдана Хмельницького II та III ступенів. Державний службовець V рангу.

Життєпис[ред.ред. код]

Микола Цицюрський народився у Вінницькій області. У 1976 році закінчив Ленінградське загальновійськове командне училище імені Кірова. Протягом трьох років після закінчення навчання обіймав посаду командира мотострілецького взводу.

У 1986 році отримав диплом загальновійськового факультету Військової академії імені Фрунзе. Протягом 19791998 років проходив службу на посадах командира мотострілецької роти, начальника штабу мотострілецького батальйону, заступника командира мотострілецького полку, начальника штабу окремого навчального центру підготовки молодших спеціалістів, командира механізованої бригади та командира механізованої дивізії. У серпні 1995 року отримав військове звання генерал-майора[1].

У 1998 році закінчив факультет підготовки спеціалістів оперативно-стратегічного рівня Академії збройних сил України та обійняв посаду начальника штабу 13-го армійського корпусу, де прослужив до 1999 року. Очолював 38-й армійський корпус, після розформування якого перейшов на посаду начальника штабу Південного оперативного командування. З 2005 по 2009 рік — перший заступник начальника Генерального штабу ЗС України. У 2007 році отримав звання генерал-полковника[2]. Входив до складу Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при СБУ[3] та української частини Підкомітету з питань безпеки українсько-російської міждержавної комісії[4]. Звільнений з військової служби за станом здоров'я 3 березня 2009 року[5].

29 липня 2009 року розпорядженням прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко Миколу Цицюрського було призначено першим заступником Голови Державного комітету України у справах ветеранів[6]. 23 вересня того ж року йому було присвоєно V ранг державного службовця[7]. Звільнений з посади указом Президента України Віктора Януковича 16 червня 2011 року[8].

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 1995 року № 792/95 «Про присвоєння військових звань »
  2. Указ Президента України від 21 серпня 2007 року № 725/2007 «Про присвоєння військових звань »
  3. Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 262/2008-рп «Про новий склад Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України »
  4. Указ Президента України від 15 серпня 2007 року № 710/2007 «Про оновлення складу Української частини Українсько-Російської міждержавної комісії »
  5. Указ Президента України від 3 березня 2009 року № 119/2009 «Про звільнення М. Цицюрського з військової служби »
  6. Розпорядження кабінету міністрів від 29 липня 2009 року N 874-р Про призначення Цицюрського М.М. першим заступником Голови Державного комітету України у справах ветеранів. 
  7. Розпорядження кабінету міністрів від 23 вересня 2009 року N 1127-р Про присвоєння рангів державним службовцям. 
  8. Указ Президента України від 16 червня 2011 року № 681/2011 «Про звільнення М. Цицюрського з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах ветеранів »
  9. Указ Президента України від 3 грудня 2008 року № 1138/2008 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців і працівників Збройних Сил України»
  10. Указ Президента України від 21 лютого 2005 року № 291/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни »

Посилання[ред.ред. код]