Цісар Іван Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цісар Іван Никифирович
Народження 1923(1923)
Дмитрашківка, СРСР СРСР
Смерть 6 квітня 1951(1951-04-06)
Дмитрашківка, СРСР СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Сухопутні війська
Роки служби 19441947
Звання старшина
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Умансько-Ботошанська операція
Друга Яссько-Кишинівська операція
Вісло-Одерська операція
Варшавсько-Познанська операція
Берлінська операція
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»

Цісар Іван Никифорович (*1923 — †6 квітня 1951) — старшина 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 288-го гвардійського стрілецького полку 94-ї гвардійської стрілецької дивізії 26-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, гвардії старшина; повний кавалер Ордена Червоної Зірки.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 1923 року в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької округи1932 року Вінницька область), в багатодітній родині колгоспника. Українець. Батько Цісар Никифір Леонтійович (*1888 — †1979), мати Цісар (Житкевич) Пелагея Ігнатівна (*1890 — †1978).

Закінчив 7-м класів місцевої школи, працював в артілі «Червона зірка». В липні 1941 року село Дмитрашківка було окуповане німецько-румунськими військами. Цісар І. Н. під час окупації працював біля землі. Надавав різноманітну допомогу партизанам. Після звільнення в березні 1944 року села Дмитрашківка від німецько-румунських військ одразу був призваний Піщанським РВК до РСЧА.

Служба в рядах РСЧА[ред. | ред. код]

Після призову, в березні 1944 року, був направлений для проходження служби до 94-ї гвардійської Червоного прапора Звенигородсько-Берлінської ордена Суворого ІІ ступеня стрілецької дивізії, в складі якої і дійшов до перемоги: березень — вересень 1944 року 2-й Український фронт а згодом 3-й Український фронт 53-тя армія 26-й гвардійський стрілецький корпус; жовтень — грудень 1944 року Резерв Ставки ВГК 5-та ударна армія 26-й гвардійський стрілецький корпус; січень — травень 1945 року 1-й Білоруський фронт 5-та ударна армія 26-й гвардійський стрілецький корпус. За час служби обіймав посади стрільця, командира відділення, старшини роти.

Під час злагодження підрозділів був помічений вищим командуванням дивізії, як зразковий і відважний солдат, за що й був назначений на посаду командира відділення, а згодом і старшини роти.

29 грудня 1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги» за те, що його відділення під час бойової та політичної підготовки має відмінні показники в навчанні, а сам він постійно вдосконалює свої вміння та навички, користується великим авторитетом серед товаришів по зброї (наказ № 043/н).

14 січня 1945 року під час бою за село Грабув-Піліца (Польща) взяв особисто в полон 4-х нацистів, які надали цінні відомості про розташування вогневих засобів противника. За це 3 лютого гвардії сержант Цісар І. Н. нагороджений медаллю «За відвагу» (наказ № 08/н).

14 квітня 1945 року при прориві оборони противника зі своїм відділення перший ввірвався в траншеї противника, при цьому знищив три кулеметних гнізда та два міномети. Сам особисто із автомата та панцер-фауста знищив 12 німецьких вояків. За взірцеве виконання бойового завдання та проявлену при цьому доблесть та мужність 11 травня 1945 року нагороджений орденом «Червоної зірки» (наказ № 054/н). Свій автограф гвардії старшина Цісар І. Н. залишив на руїнах Рейхстагу. У 1947 році демобілізувався в званні старшина.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Під час слідування додому тяжко захворів, тривале лікування результатів не давало, але Іван Никифорович бажав жити тому намагався перемогти хворобу різними методами, але на жаль хвороба перемогла молоду людину.

Помер 6 квітня 1951 року у 28-ми річному віці. Похований на Дмитрашківському сільському кладовищі. Залишилась дружина та син Федір.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]