Гвардія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відзнака гвардійських військ Збройних сил України
Відзнака гвардійських військ Збройних сил Білорусі
Відзнака гвардійських військ Збройних сил Російської федерації

Гва́рдія, ґвардія (від італ. guardia) — добірна привілейована частина військ. З'явилася в рабовласницьку епоху у вигляді загонів охоронців монархів і полководців. У Стародавньої Греції добірні війська називалися священною дружиною. Стародавня Македонія утримувала особливі добірні піші загони й кінну дружину гетайрів («царських улюбленців»), які становили звичайно останній резерв царя. У Стародавньому Римі було 9 добірних когорт по 500 чол. (преторіанці). Найчисленніші добірні війська мала Стародавня Персія — 10 тисячний корпус «безсмертних».

Крім охорони монархів і полководців на відбірні війська покладалося також виконання найскладніших завдань у ході ведення воєнних дій. Добірні загони македонської армії й кінна дружина гетайрів брали активну участь у всіх боях у війнах Александра Македонського.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Відзнака радянських гвардійських військ

Термін «гвардія» з'явився в Італії в 12 столітті й позначав добірний загін для охорони державного прапора. У 15 столітті гвардія була створена у Франції, в 17 столітті — в Англії, Швеції, Росії, Пруссії, в 19 столітті — у Туреччині, Японії й інших країнах.

Найчисленніша гвардія була у Франції, Росії й Німеччині. Французька королівська гвардія в 17 столітті складалася з 2 корпусів і включала легку кавалерію, гвардійських жандармів і мушкетерів. Під час Великої французької революції королівська гвардія була ліквідована. Замість неї була створена національна гвардія, замінена при Директорії консульською гвардією. Остання в 1805 була перетворена в імператорську гвардію Наполеона I. До її складу входили усі роди військ: піхота, кавалерія, артилерія, флот, жандармерія. В 1809 гвардія нараховувала 10 тис. чоловік і поділялася на Стару й знов створену (Молоду). В 1812 французька гвардія складалася з 22 піхотних і 7 кавалерійських полків, 13 артилерійських рот, інженерних і інших підрозділів (до 60 тис.чол.). Призначення у гвардію вважалося великою честю. Кандидати у гвардію повинні були прослужити в строю 5 років, брати участь не менш ніж у 2 кампаніях, мати воєнне дарування й бездоганну поведінку. В 1814 чисельність гвардії була доведена до 100 тис. чоловік. Після повалення Наполеона I гвардія була скорочена до кількох полків піхоти й кавалерії й невеликої кількості окремих рот (для охорони палаців).

В 1830 гвардія була розпущена; знову відновлена при Наполеонові III і існувала до 1870.

У Пруссії гвардія була створена наприкінці 17 століття при бранденбурзькому курфюрсті Фрідріху III (пізніше прусський король Фрідріх I). На початку 20 століття німецька гвардія складалася з піхоти (11 полків), кавалерії (9 полків) і польової артилерії (2 артилерійські бригади). У німецькій гвардії були також саперний і обозний батальйони. В 1918 німецька гвардія була ліквідована.

Англійська гвардія до початку 20 століття складалася з піхоти (3 полки) і кавалерії (3 полки).

Японська гвардія включала піхоту (4 полки), кавалерію (1 полк), артилерію (1 полк), саперний і обозний батальйони й жандармський загін.

Шведська гвардія мала піхоту (2 полки) і кавалерію (1 полк).

Іспанська й австрійська гвардія мали по 2 роти піхоти й 1 ескадрону кавалерії.

У Російській імперії гвардія (лейб-гвардія) була створена Петром I в 1687 з потішного війська у складі Преображенського й Семеновського полків, що офіційно отримали звання гвардійських у 1700. По Табелі про ранги (1722) офіцери гвардії, що комплектувалися, як правило, із дворян, отримували старшинство в 2 чини перед армійськими офіцерами.

В 1813 у Росії крім Старої гвардії засновується Молода гвардія. Ця назва була спочатку присвоєна 2 гренадерським і 1 кірасирському полкам за відзнаки у Франко-російській війні 1812.

На початку 20 століття гвардія Російської імперії складалася з 12 піхотних, 4 стрілецьких і 13 кавалерійських полків, 3 артилерійських бригад, 1 саперного батальйону, флотського екіпажу й декількох гвардійських кораблів. Брали участь майже у всіх війнах, які велися Росією в 18-20 століттях.

У 1918 імператорська гвардія була розпущена.

У 1918 році в Українській Державі гетьмана Скоропадського була створена Гвардійська Сердюцька дивізія чисельністю в 5000 багнетів.

Радянська Гвардія[ред. | ред. код]

Червона гвардія[ред. | ред. код]

Докладніше: Червона гвардія

Гвардійські війська СРСР[ред. | ред. код]

Докладніше: Радянська гвардія

У Радянському Союзі гвардія була відроджена 18 вересня 1941, коли відповідно до рішення Ставки Верховного Головнокомандування за масовий героїзм, мужність особового складу, високу воєнну майстерність наказом наркома оборони СРСР № 308 були перейменовані: 100-та стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І. Н.) — в 1-шу гвардійську стрілецьку дивізію; 127-ма стрілецька дивізія — в 2-гу гвардійську стрілецьку дивізію; 153-тя стрілецька дивізія — в 3-тю гвардійську стрілецьку дивізію; 161-ша стрілецька дивізія — в 4-ту гвардійську стрілецьку дивізію. У танкових військах гвардійської стала 4-та танкова бригада полковника Катукова М. Е., перетворена на 1-шу гвардійську танкову бригаду 11 листопада 1941. Першим гвардійським авіаційним полком 6 грудня 1941 став 29-й Червонопрапорний винищувальний авіаційний полк, льотчики якого за 2,5 місяці війни збили 47 літаків противника. У квітні 1942 гвардійськими стали крейсер «Червоний Кавказ», ескадрений міноносець «Стійкий», а в червні й крейсер «Червоний Крим».

Частинам і з'єднанням, відзначеним гвардійського звання, відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР вручалися гвардійські прапори.

21 травня 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань Радянської армії був заснований нагрудний знак «Гвардія», а для гвардійців ВМФ — прямокутна пластинка з муаровою стрічкою помаранчевих кольорів із чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.

У Сталінградській битві воювали 1-ша, 2-га, 3-тя гвардійські армії, а після розгрому німецьких загарбників під Сталінградом у гвардійські перетворені 24, 66, 21, 64, 62, 30 і 16-та загальновійськові армії, які стали відповідно йменуватися 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 і 11-й гвардійськими арміями.

В 1943 з'являються перші гвардійські танкові армії: 22 лютого — 4-та (1-го формування) і 5-та танкові. В 1944 у гвардійські перетворені 1-ша, 2-га й 6-та, а в 1945 і 4-та (2-го формування) танкові армії.

На 9 травня 1945 у Радянських збройних силах гвардійського звання були визнані гідними: 11 загальновійськових і 6 танкових армій; 1 кінно-механізована група; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 117 стрілецьких, 9 повітряно-десантних, 17 кавалерійських, 6 артилерійських, 53 авіаційних і 6 зенітно-артилерійських дивізій, 7 дивізій реактивної артилерії; 13 мотострілецьких, 3 повітряно-десантних, 66 танкових, 28 механізованих, 3 самохідно-артилерійських, 64 артилерійських полків; 1 мінометна, 11 винищувально-протитанкових, 40 реактивної артилерії, 6 інженерних і 1 залізнична бригади; 1 укріплений район; 18 бойових кораблів і велика кількість частин різних родів військ.

На 2008 гвардія існує в деяких країнах як особиста охорона монарха або президента.

Національна гвардія України[ред. | ред. код]

Національна гвардія України — військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (МВС) і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами — із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Як самостійна силова структура існувала з 1991 по 2000, як військове формування з правоохоронними функціями на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та залученням нових військових кадрів на добровольчій основі з 13 березня 2014 року. Загальна чисельність — 60 тисяч військовослужбовців.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жерар Горохов. Русская Императорская Гвардия 2006 г. — 400 с.

Посилання[ред. | ред. код]