Чагарниця кералайська
| Чагарниця кералайська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Montecincla fairbanki (Blanford, 1869)[2] | ||||||||||||||||
 Поширення представників роду Montecincla | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Garrulax jerdoni fairbanki Strophocincla fairbanki Trochalopteron fairbanki | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Чагарни́ця кералайська[3] (Montecincla fairbanki) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae[4]. Ендемік Індії. Рудобока чагарниця раніше вважалася підвидом кералайської чагарниці.
Довжина птаха становить 20,5-24 см. Тім'я темно-сіро-коричневе, над очима широкі білі "брови", через очі проходять темно-сірі смуги. Горло і верхня частина грудей сірі. Нижня частина тіла рудувато-коричнева, верхня частина тіла оливково-коричнева. Дзьоб коричневий, очі темно-карі або червонувато-карі. Виду не притаманний статевий диморфізм[5][6].
Кералайські чагарниці мешкають в Західних Гатах на південь від перевалу Палаккад[en], в горах Палані[en]. Вони живуть у високогірних чагарникових заростях, на берегах річок і струмків, на узліссях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті від 800 до 2135 м над рівнем моря.
Кералайські чагарниці живляться комахами, ягодами і плодами, зокрема ягодами Viburnum, Rubus, Eurya, Luvunga, Trema і Rhodomyrtus tomentosa. Сезон розмноження триває з грудня по червень з піком в квітні-травні. В кладці 2 яйця[7][8][9].
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Кералайським чагарницям загрожує знищення природного середовища[10][11].
- ↑ BirdLife International (2016). Montecincla fairbanki. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ Blanford, WT (1869). Ornithological Notes, chiefly on some bird of Central, Western and Southern India. J. Asiat. Soc. Bengal. 38: 164—191.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
- ↑ Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC & Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 414.
- ↑ Oates, Eugene William (1889). William Thomas Blanford (ред.). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 1. London: Taylor and Francis. с. 99—100.
- ↑ Bates, R.S.P. (1931). A note on the nidification and habits of the Travancore Laughing-Thrush (Trochalopterum jerdoni fairbanki). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 35 (1): 204—207. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ Ali, S; SD Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 7 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 42—44.
- ↑ Islam, MA (1989). Nest destruction and cannibalistic behaviour of Laughing Thrushes, Garrulax spp. (Aves: Muscicapidae). Bangladesh J. Zool. 17 (1): 15—17.
- ↑ Somasundaram, S.; Lalitha Vijayan (2007). An assessment of the population and habitat use of the Grey-breasted Laughing-thrush (PDF). Annual Report 2006–2007. Anaikatty, Coimbatore: Sálim Ali Centre for Ornithology and Natural History: 19—20. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2008.
- ↑ Ferguson,HS; Bourdillon,TF (1903). The birds of Travancore, with notes on their nidification. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 15 (2): 249—264.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |