Чалий Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Михайлович Чалий
рос. Алексей Михайлович Чалый
Олексій Михайлович Чалий  рос. Алексей Михайлович Чалый
Олексій Чалий 18 березня 2014

Нині на посаді
На посаді з 15 вересня 2014
Президент   Путін Володимир Володимирович
Попередник посада заснована

Народився 13 червня 1961(1961-06-13) (56 років)
Севастополь, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна УкраїнаРосія Росія
Національність росіянин
Політична партія Edinaya Russia.svg Єдина Росія
Звання Доктор технічних наук
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2014

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олексі́й Миха́йлович Ча́лий (рос. Алексей Михайлович Чалый, 13 червня 1961(19610613), Севастополь, Українська РСР, СРСР) — український та російський політичний діяч та підприємець. У 2014 року — самопроголошений мер окупованого Севастополя. Після російської анексії Криму — так званий «депутат» Законодавчих зборів Севастополя з 15 вересня 2014 року.[1]

За часів російської окупаційної влади — «голова» Законодавчих зборів Севастополя (22 вересня 2014 — 22 березня 2016 року).[2][3]. Виконувач обов'язків «губернатора» Севастополя (1 — 14 квітня 2014 року). Голова Координаційної ради з організації управління по забезпеченню життєдіяльності Севастополя (23 лютого — 1 квітня 2014 року)[4][5]. Доктор технічних наук (1997).

Політична діяльність[ред.ред. код]

Країни, в яких Олексій Чалий потрапив під санкції

23 лютого 2014 на «народному» зібранні був названий мером Севастополя.

24 лютого 2014 сесія Севастопольської міськради затвердила його головою виконавчого комітету міста.

Підписав так званий Договір про прийняття Криму до складу Росії. Після того, як 14 вересня 2014 у Криму пройшли вибори в Державну раду і місцеві органи влади, Чалого було обрано головою Законодавчих зборів Севастополя.[6]

29 грудня 2015 Чалий подав у відставку з посади голови Законодавчих зборів Севастополя у зв'язку з невиконанням програми розвитку, підтриманої севастопольцями 2014 року.[7] У прес-службі Чалого пояснили відставку тим, що за півтора року законодавча і виконавча влада міста не наблизилися до реалізації концепції розвитку міста, яку підтримало населення.[8]

Діяльність[ред.ред. код]

23 лютого 2014 року в Севастополі пройшов мітинг «Народной воли против фашизма на Украине», в якому брали участь близько 20 тисяч чоловік. На мітингу не було жодного українського прапора — тільки російські трикольори, Андріївські знамена, символіка КПУ і один Прапор Білорусі. Мітингувальники тримали лозунги «Путін — наш президент», «Россия, мы брошены, возьми нас обратно!»[9].

Відмовився визнавати нову владу у Києві. Провів курс на приєднання Севастополя і Криму до Росії.

У травні 2015 року між «народним мером» Севастополя та путінським байкером Олександром Залдостановим на прізвисько «Хірург» стався конфлікт через намір передачі «Нічним вовкам» у майже безплатну оренду земельної ділянки в Криму.[10] Також протягом свого головування у місті Чалий мав конфлікти з офіційним Сімферополем через бюджетні кошти та напружені відносини з різними бізнес-структурами.[11] Крім того, з моменту анексії Криму тривав конфлікт між ним як головою Законодавчих зборів Севастополя та губернатором Севастополя Сергієм Меняйлом, наступником Чалого на цій посаді.[12] Законодавчий орган на чолі з Чалим приписував Меняйлу «розграбування Севастополя». Меняйло називав претензії Чалого суб'єктивними.[13]

Унаслідок енергоблокади Криму Чалий вирішив перевезти свої підприємства (а він є власником групи компаній «Таврида Електрик») з анексованого півострова на територію материкової України.[14]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]