Чемпіонат світу зі спідвею
Чемпіонат світу зі спідвею - міжнародні змагання між найсильнішими спідвейними гонщиками світу. Сьогодні переможець визначається в гонках серії Гран-Прі, в якій очки набрані в гонках накопичуються і переможець визначається за підсумками всіх гонок. Проте до 1995 року чемпіон світу визначався в єдиній гонці, в якій брали участь спортсмени, які пройшли через відбіркові змагання.
Загальна система проведення чемпіонату з самого першого чемпіонату зазнала лише незначних змін. Проводилося кілька добірних кваліфікаційних раундів, у кожному з яких гонщики в заїздах по чотири учасники набирали очки. Кожен повинні бути битися з кожним із суперників. За перше місце в заїзді гонщик отримував 3 очки, друге - два, третє - одне очко.
Шістнадцять гонщиків, які набрали максимум очок проходили у фінал світового чемпіонату. Фінальне змагання складалося з 20 заїздів, в яких кожен гонщик виходив на старт по п'ять разів. Використовувалася система рівності очок, і в разі якщо декілька гонщиків набирали рівну кількість очок, то титул присуджувався кожному.
З 1939 по 1949 роки чемпіонат не проводився у зв'язку зі Другої світової війною.
З 1955 року було вирішено, що гонщикам зовсім не обов'язково приїжджати до Великої Британії, щоб брати участь у відбіркових турнірах: з'явилася система зональних кваліфікацій. Скандинавські країни (Фінляндія, Данія, Швеція і Норвегія) проводили власні кваліфікації, а гонщики інших європейських країн (Австрії , Голландії, Німеччини, Польщі, СРСР і Чехословаччини) брали участь у Континентальних фіналах (так називалася кваліфікація для них) .
Однак відбіркові раунди для гонщиків з Великої Британії, США, Австралії і Нової Зеландії залишалися незмінними до 1964 року.
Кількість гонщиків, що виходили у фінал світового чемпіонату від кожного з відбіркових турів, змінювалася рік від року. Це залежало від країни, що приймає фінал змагань. Також змінювалося кількість відбіркових змагань. (так з 1972 по 1990 роки проводився ще й Інтерконтинентальний фінал між скандинавськими і англомовними країнами)
Починаючи з 1995 року титул чемпіона перестав розігруватися за підсумками єдиного змагання. Була прийнята система, аналогічна проведення чемпіонату в Формулі-1 і серії MotoGP - світова серія Гран-Прі.
Спочатку було шість етапів Гран-Прі: в Польщі, Австрії, Швеції, Данії та Великої Британії.
У гонках використовувалася стара система: 20 заїздів, в ході яких кожен гонщик зустрічається на трасі з кожним з суперників. Проте з'явилося і нововведення: між чотирма гонщиками, що набрали максимальну кількість очок проводився додатковий заїзд, в якому і розігрувалися 4 перших місця етапу Гран-Прі.
Система очок була наступна:
- 25 очок отримував переможець етапу
- 18, 16, 14, 13, 12, 11, 9, 8, 7, 6, 4, 3, 2
- 1 очко отримував гонщик, що зайняв 16-е місце.
Система кілька разів змінювалася. У сучасному вигляді в Гран-Прі бере участь 16 гонщиків. 8 з них - спортсмени, які зайняли перші 8 місць минулого чемпіонату. Троє відбираються у відбіркових змаганнях. Четверо берть участь завдяки так званим «диким карткам » - вони призначаються фахівцями BSI (Benfield Sports International - організація, яка за договором з федерацією мотоспорту володіє правами на проведення чемпіонату світу зі спідвею) на основі власного аналітичного дослідження. І ще один гонщик також призначається BSI безпосередньо перед кожним етапом виходячи з цілей залучення максимальної глядацької аудиторії (зазвичай - гонщик із країни, що приймає етап Гран-прі).
Також наперед визначається список із шести запасних, які зможуть замінити основних гонщиків, якщо ті з яких-небудь причин не зможуть взяти участь у тому чи іншому етапі.
У сезоні 2009 року було проведено 11 етапів Гран-Прі:
- Гран-Прі Чехії
- Гран-Прі Європи
- Гран-Прі Швеції
- Гран-Прі Данії
- Гран-Прі Великої Британії
- Гран-Прі Латвії
- Гран-Прі Скандинавії
- Північне Гран-Прі
- Гран-Прі Словенії
- Гран-Прі Італії
- Гран-Прі Польщі
| Рік | Переможець | Друге місце | Третє місце |
|---|---|---|---|
| 1936 | .svg){kind=small} Ліонель ван Прааг (Aus) 14 (+12) 26
|
 Ерік Ленгтон (Eng) 13 (+13) 26
|
Блю Вілкінсон (Aus) 15 (+10) 25
|
| 1937 | .svg){kind=small} Джек Мілн (USA) 15 (+13) 28
|
Вілбур Ламоро (USA) 13 (+12) 25
|
Корді Мілн (USA) 12 (+11) 23
|
| 1938 | Блю Вілкінсон (Aus) 14(+8) 22
|
Джек Мілн (USA) 14 (+7) 21
|
Вілбур Ламоро (USA) 13 (+7) 20
|
| Чемпіонати не проводилися з 1939 по 1948 рік | |||
| 1949 | Томмі Прайс (Eng) 15
|
Джек Паркер (Eng) 14
|
Луїс Лоусон (Eng) 13
|
| 1950 |  Фредді Вільямс (Wal) 14
|
Воллі Грін (Eng) 13
|
Грем Воррен (Eng) 12
|
| 1951 | Джек Янг (Aus) 12
|
Спліт Вотермен (Eng) 12
|
Джек Біґґз (Aus) 12
|
| 1952 | Джек Янг (Aus) 14
|
Фредді Вільямс (Wal) 13
|
Боб Оуклі (Eng) 12
|
| 1953 | Фредді Вільямс (Wal) 14
|
Спліт Вотермен (Eng) 13
|
 Гейфф Мардон (NZ) 12
|
| 1954 | Ронні Мур (NZ) 15
|
Брайан Кратчер (Eng) 13
|
 Олле Нігрен (Swe) 13
|
| 1955 | Пітер Крейвен (Eng) 13
|
Ронні Мур (NZ) 12
|
Баррі Бріггс (NZ) 12
|
| 1956 | Ове Фундін (Swe) 13
|
Ронні Мур (NZ) 12
|
.svg){kind=small} Артур Форрест (GB) 11
|
| 1957 | Баррі Бріггс (NZ) 14
|
Ове Фундін (Swe) 14
|
Пітер Крейвен (GB) 11
|
| 1958 | Баррі Бріггс (NZ) 15
|
Ове Фундін (Swe) 13
|
Ауб Лавсон (Aus) 11
|
| 1959 | Ронні Мур (NZ) 15
|
Ове Фундін (Swe) 13
|
Баррі Бріггс (NZ) 11
|
| 1960 | Ове Фундін (Swe) 14
|
Ронні Мур (NZ) 14
|
Пітер Крейвен (GB) 14
|
| 1961 | Ове Фундін (Swe) 14
|
Бьорн Кнутссон (Swe) 12
|
Гете Нордін (Swe) 12
|
| 1962 | Пітер Крейвен (GB) 14
|
Баррі Бріггс (NZ) 13
|
Ове Фундін (Swe) 10
|
| 1963 | Ове Фундін (Swe) 14
|
Бьорн Кнутссон (Swe) 13
|
Баррі Бріггс (NZ) 12
|
| 1964 | Баррі Бріггс (NZ) 15
|
 Ігор Плеханов (USSR) 13
|
Ове Фундін (Swe) 13
|
| 1965 | Бьорн Кнутссон (Swe) 14
|
Ігор Плеханов (USSR) 13
|
Ове Фундін (Swe) 13
|
| 1966 | Баррі Бріггс (NZ) 15
|
 Сверре Харрфельдт (Nor) 14
|
 Антонін Ворина (Pol) 13
|
| 1967 | Ове Фундін (Swe) 14
|
Бенгт Янссон (Swe) 14
|
Айвен Мейджер (NZ) 13
|
| 1968 | Айвен Мейджер (NZ) 15
|
Баррі Бріггс (NZ) 12
|
Едвард Янцаж (Pol) 11
|
| 1969 | Айвен Мейджер (NZ) 14
|
Баррі Бріггс (NZ) 11
|
Сьорен Шестен (Swe) 11
|
| 1970 | Айвен Мейджер (NZ) 15
|
Павел Валошек (Pol) 14
|
Антонін Ворина (Pol) 13
|
| 1971 |  Оле Ольсен (Den) 15
|
Айвен Мейджер (NZ) 12
|
Бенгт Янссон (Swe) 12
|
| 1972 | Айвен Мейджер (NZ) 13
|
Берндт Перссон (Swe) 13
|
Оле Ольсен (Den) 12
|
| 1973 | Єжи Щакель (Pol) 13
|
Айвен Мейджер (NZ) 13
|
Зенон Плех (Pol) 12
|
| 1974 | Андерс Міханек (Swe) 15
|
Айвен Мейджер (NZ) 11
|
Сьорен Шестен (Swe) 11
|
| 1975 | Оле Ольсен (Den) 15
|
Андерс Міханек (Swe) 13
|
Джон Луіс (GB) 12
|
| 1976 | Пітер Коллінс (GB) 14
|
Малкольм Сіммонс (GB) 13
|
Філ Крамп (Aus) 12
|
| 1977 | Айвен Мейджер (NZ) 14
|
Пітер Коллінс(GB) 13
|
Оле Ольсен (Den) 12
|
| 1978 | Оле Ольсен (Den) 13
|
Гордон Кеннетт (GB) 12
|
 Скотт Аутрей (USA) 11
|
| 1979 | Айвен Мейджер (NZ) 14
|
Зенон Плех (Pol) 13
|
Майкл Лі (GB) 11
|
| 1980 | Майкл Лі (GB) 14
|
Дейв Джессуп (GB) 12
|
Біллі Сендерс (Aus) 12
|
| 1981 | Брюс Пенхолл (USA) 14
|
Оле Ольсен (Den) 12
|
Томмі Кнудсен (Den) 12
|
| 1982 | Брюс Пенхолл (USA) 14
|
Лес Коллінс (GB) 13
|
Денніс Сігалос (USA) 12
|
| 1983 |  Егон Мюллер (FRG) 15
|
Біллі Сендерс (Aus) 12
|
Майкл Лі (GB) 11
|
| 1984 | Ерік Гундерсен (Den) 14
|
Ханс Нільсен (Den) 13
|
Ленс Кінг (USA) 13
|
| 1985 | Ерік Гундерсен (Den) 13
|
Ханс Нільсен (Den) 13
|
Сем Єрмоленко (USA) 13
|
| 1986 | Ханс Нільсен (Den) 14
|
Ян Освальд Педерсен (Den) 13
|
Келвін Тейтум (GB) 12
|
| 1987 | Ханс Нільсен (Den) 27 (12+15)
|
Ерік Гундерсен (Den) 24 (13+11)
|
Сем Єрмоленко (USA) 24 (13+11)
|
| 1988 | Ерік Гундерсен (Den) 14
|
Ханс Нільсен (Den) 14
|
Ян Освальд Педерсен (Den) 13
|
| 1989 | Ханс Нільсен (Den) 15
|
Саймон Вігг (GB) 12
|
Джеремі Донкастер (GB) 12
|
| 1990 | Пер Йонссон (Swe) 13
|
Шон Моран (USA) (дискваліфікація)
|
Тодд Вілтшир (Aus) 12
|
| 1991 | Ян Освальд Педерсен (Den) 15
|
Тоні Рікардссон (Swe) 12
|
Ханс Нільсен (Den) 11
|
| 1992 | Гарі Хевлок (GB) 14
|
Пер Йонссон (Swe) 11
|
Герт Хандберг (Den) 10
|
| 1993 | Сем Єрмоленко (USA) 12
|
Ханс Нільсен (Den) 11
|
Кріс Луїс (GB) 11
|
| 1994 | Тоні Рікардссон (Swe) 12
|
Ханс Нільсен (Den) 12
|
Крайг Бойс (Aus) 12
|
| Світова серія Гран-прі | |||
| Рік | Переможець | Друге місце | Третє місце |
| 1995 (6 етапів) | Ханс Нільсен 103
|
Тоні Рікардссон 88
|
Сем Єрмоленко 83
|
| 1996 (6 етапів) | Біллі Хемілл 113
|
Ханс Нільсен 111
|
Грег Хенкок 88
|
| 1997 (6 етапів) | Грег Хенкок 118
|
Біллі Хемілл 111
|
Томаш Голлоб 92
|
| 1998 (6 етапів) | Тоні Рікардссон 111
|
Джиммі Нільсен 99
|
Томаш Голлоб 97
|
| 1999 (6 етапів) | Тоні Рікардссон 111
|
Томаш Голлоб 98
|
Ханс Нільсен 76
|
| 2000 (6 етапів) | Марк Лорам 102
|
Біллі Хемілл 95
|
Тоні Рікардссон 94
|
| 2001 (6 етапів) | Тоні Рікардссон 121
|
Джейсон Крамп 113
|
Томаш Голлоб 89
|
| 2002 (10 етапів) | Тоні Рікардссон 181
|
Джейсон Крамп 162
|
Раян Салліван 158
|
| 2003 (9 етапів) | Ніккі Педерсен 152
|
Джейсон Крамп 144
|
Тоні Рікардссон 127
|
| 2004 (9 етапів) | Джейсон Крамп 158
|
Тоні Рікардссон 155
|
Грег Хенкок 137
|
| 2005 (9 етапів) | Тоні Рікардссон 196
|
Джейсон Крамп 154
|
Лі Адамс 107
|
| 2006 (10 етапів) | Джейсон Крамп 188
|
Грег Хенкок 144
|
Ніккі Педерсен 134
|
| 2007 (11 етапів) | Ніккі Педерсен 196
|
Лі Адамс 153
|
Джейсон Крамп 124
|
| 2008 (11 етапів) | Ніккі Педерсен 174
|
Джейсон Крамп 152
|
Томаш Голлоб 148
|
| 2009 (11 етапів) | Джейсон Крамп 159
|
Томаш Голлоб 144
|
 Еміль Сайфутдінов 139
|
| 2010 (11 етапів) | Томаш Голлоб 166
|
Ярослав Хампель 137
|
Джейсон Крамп 135
|
| 2011 (11 етапів) | Грег Хенкок 165
|
Андреас Йонссон 125
|
Ярослав Хампель 123
|
| 2012 (12 етапів) | Кріс Холдер 160
|
Ніккі Педерсен 152
|
Грег Хенкок 148
|
| 2013 (12 етапів) | Тай Воффінден 151
|
Ярослав Хампель 142
|
Нільс-Крістіан Іверсен 132
|
| 2014 (12 етапів) | Грег Хенкок 140
|
Кшиштоф Каспшак 132
|
Ніккі Педерсен 121
|
| 2015 (12 етапів) | Тай Воффінден 163
|
Грег Хенкок 147
|
Ніккі Педерсен 131
|
| 2016 (11 етапів) | Грег Хенкок 139
|
Тай Воффінден 130
|
Бартош Змарзлік 128
|
| 2017 (12 етапів) | Джейсон Дойл 161
|
Патрик Дудек 143
|
Тай Воффінден 131
|
| 2018 (10 етапів) | Тай Воффінден 139
|
Бартош Змарзлік 129
|
Фредрік Ліндгрен 109
|
| 2019 (10 етапів) | Бартош Змарзлік 132
|
Леон Мадсен 130
|
Еміль Сайфутдінов 126
|
| 2020 (8 етапів) | Бартош Змарзлік 133
|
Тай Воффінден 117
|
Фредрік Ліндгрен 117
|
| 2021 (11 етапів) | Артём Лагута 192
|
Бартош Змарзлік 189
|
Еміль Сайфутдінов 149
|
| 2022 (10 етапів) | Бартош Змарзлік 166
|
Леон Мадсен 133
|
Мацей Яновский 106
|
