Чень Цзи-ан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чень Цзі-ан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чень.
Чень Цзи-ан
陈子昂
Портрет Чень Цзи-ана (Середньовічна мініатюра)
Народився 661(0661)
Сичуань
Помер 702(0702)
Сичуань, Китай
Країна Династія Тан[1]
Національність хань
Діяльність поезія
Мова творів китайська
Напрямок Середньовічна лірика
Жанр ін
Magnum opus On a Gate-tower at Yuzhoud
Батько Chen Yuanjingd[1]
Діти Chen Yifud[1] і Chen Jianfud[1]
CMNS: Чень Цзи-ан у Вікісховищі

Чень Цзи-ан (кит. 陈子昂, друге ім'я Бо-юй, нар. 661 — пом. 702) — китайський поет початку династії Тан, що жив майже одночасно з «чотирма видатними»: Ван Бо, Ян Цзюн, Ло Бінь-ван, Лу Чжао-лінь.

Біографія[ред. | ред. код]

Уродженець повіту Шехун області Цзичжоу (суч. Сичуань). У 684 році успішно витримав столичні іспити. Написана ним доповідь трону, присвячена актуальним політичним питанням, дуже сподобався імператриці У Цзетянь, яка призначила Чень Цзи—ана спочатку особистим секретарем, а потім цензором Державного секретаріату.[2] Йому належать слова:

«У правлінні государя немає нічого дорожчого за спокій людей»[2]

.

У 694 році він зазнав тюремного ув'язнення за допущену ним судову помилку. Через рік, вийшов на свободу і повернувся до служби. Згодом, як штабний офіцер, брав участь у каральному поході проти киданів, що здійснювали спустошливі набіги на північні межі Танської імперії. У 698 році залишив службу і повернувся в рідні місця. Там бурхливий і некерований характер поета привів його до конфлікту з начальником повіту, за наказом якого Ченя за сфабрикованим звинуваченням кинули в тюремну катівню, де поет і помер у віці 41 року[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Чень-Цзи-ан. Китайська мініатюра із авторською поезією

Не бачу минулого
гідних чоловіків.
Не бачу в прийдешньому
спадкоємців їм;
Збагнув я безмежжя
небес і землі,
Сумую самотньо,
і сльози течуть.

Чень Цзи-ан «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу»[3]

Вплив революційного нового стилю Чень Цзи-ана на становлення класичної поезії Тан важко переоцінити. Він насамперед знаменитий своїми поетичними описовими експромтами, які китайці називають ін. За поетичним темпераментом, він найменш «китайський» у порівнянні з більшістю своїх сучасників. Однак, якою б не була публічна поведінка Чень Цзи-ана, вірші його зовсім іншого характеру. Вони сповнені витонченості і поетичного містицизму, що робить практично неможливим їх адекватну передачу засобами іншої мови. Зберігся збірник його творів під назвою «Чень Боюй цзі» («Вибране Чень Боюя»)[2].

Поет служив людям, служіння людям вимагав він і від поезії. У наближенні до такої гармонії в житті і творчості був ідеал подальшої поезії, і не дивно, що пізніші сучасники — серед них Ду Фу, Хань Юй, Бо Цзюй-і — виголосили чимало хвалебних слів про Чень Цзі-ана, який стояв біля витоків танської поезії[2]. Серед його поезій вірші: «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу», «Вражений зустріччю»

Див. також[ред. | ред. код]

Китайська поезія періоду Тан

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г China Biographical Database
  2. ↑ а б в г д 陈子昂. Архів оригіналу за 5 червня 2007. Процитовано 6 червня 2012.
  3. ↑ Чень Цзыан. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 6 червня 2012.

Джерела[ред. | ред. код]

http://baike.baidu.com/view/16982.htm [Архівовано 5 червня 2007 у Wayback Machine.]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чень_Цзи-ан&oldid=35943324