Чжоу Цзожень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжоу Цзожень
Народився 16 січня 1885(1885-01-16)[1]
Шаосін, КНР
Помер 6 травня 1967(1967-05-06)[1] (82 роки)
Пекін, КНР[1]
Країна  Династія Цін
 Республіка Китай (1912—1949)
 КНР[2]
Діяльність письменник, перекладач, есперантист
Alma mater Університет Ріккіо, Q15954377? (1907) і Університет Хосей
Знання мов китайська[3], класична китайська і written vernacular Chinesed
Заклад Пекінський університет
Батько Zhou Boyid
Брати, сестри Лу Сінь і Zhou Jianrend
У шлюбі з Nobuko Habutod

Чжоу Цзоужень (кит.спрощене 周作人; 16 січня 1885, Шаосін, Китай — 6 травня 1967, Пекін) — китайський поет, літературний критик та перекладач ХХ століття, молодший брат поета Лу Сіня.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Чжоу Цзожень народився в уїзді Куайцзи Шаосінської управи в провінції Чжецзянь за часів династії Цін. Він здобув класичну на той час освіту і навчався в Цзінанській морській академії. У 1906 році разом зі своїм братом Чжоу Цзоужень вирушив на навчання до Японії, де вони вивчали японську літературу та давньогрецьку мову. Саме в Японії він вперше почав перекладати тексти з давньогрецької на китайську. Після повернення в Китай у 1911 році, Чжоу Цзожень став викладачем Пекінського університету.

Рух 4 травня[ред. | ред. код]

Чжоу Цзоужень писав статті для китайського журнала «Сінь ціннань», який відігравав важливу роль у русі за нову культуру, який виник вслід за рухом 4 травня. У своїх статтях Чжоу Цзоужень критикував насильницькі рухи влади Китаю. Головною причиною таких подій поет вважав тогочасну культуру та інтелектуалів. Чжоу Цзоужень виступав за гуманістичну літературу, яка «заперечувала будь-який миропорядок, що йшов у розріз з людською природою». Також він засуджував традиційні елітарні види мистецтва, як наприклад Пекінська опера, називаючи її претензійною та огидною.

Пізній період[ред. | ред. код]

Під час Японсько-китайської війни (1937—1945 рр.), Чжоу залишався у Пекіні та працював у відомстві освіти та просвітництва, яке підпорядковувалося японській окупаційній владі, через що згодом був осуджений за колабораціонізм та отримав вирок до смертної кари. Пізніше вирок замінили на довготривале тюремне ув'язнення. Попри винесений вирок, уже в 1949 році Чжоу Цзожень вийшов на волю. Він продовжив працювати в Пекіні, писав короткі есе та займався перекладом художніх творів з давньогрецької та японської мов. Чжоу встиг перекласти трагедію Евріпіда, вірші Сапфо. Особливо він проявляd зацікавленість до міфології та фольклору. Він був першоперекладачем на китайську мову для багатьох творів, таких як «Алі-Баба та сорок розбійників». Чжоу Цзоужень помер у Пекіні в 1967 році у віці 82 років.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118942166 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  1. Tonglu Li, The Sacred and the Cannibalistic: Zhou Zuoren's Critique of Violence in Modern China.; Iowa State University, 2014., p.2
  2. Zhou Zuoren, Selected Essays, Honk Kong: Chinese University Press
  3. Nicholas D. Krsitof: Beijing Opera Is 200 and Facing a Crisis. In: The New York Times, Nov. 1, 1990