Чорниш Костянтин Іванович
| Чорниш Костянтин Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1893 Освенцим, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 1920 |
| Громадянство |
Австро-Угорщина, ЗУНР |
| Національність | українець |
| Військове звання | чотар |
Костянтин (Кость) Іванович Чорниш (нар. 1893, Освенцим, нині Малопольське воєводство, Республіка Польща – пом. 1920, с. Тростянець, нині селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область) – громадський діяч, есперантист, військовик, старшина Української Галицької Армії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Костянтин (Кость) Іванович Чорниш народився в 1893 р. в м. Освенцим у сім’ї вчителя народної школи Івана Чорниша. Згодом проживав у с. Грушів (нині Яворівської міської територіальної громади Яворівського району Львівської області), де батько працював у двокласній школі до Першої світової війни. Навчався у Коломийській українській державній гімназії, яку закінчив 1912 р.[1][2]
З початком Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії і воював у 36-му піхотному полку Крайової оборони. 1 травня 1915 р. іменований хорунжим резерву. У липні 1915 р. отримав поранення на російському фронті.[3]
Після розпаду Австро-Угорської імперії і проголошення ЗУНР у листопаді 1918 р. зголосився до служби в Коломийській Окружній Військовій Команді. Воював у складі 2-го корпусу Української Галицької Армії і разом з нею перейшов за р. Збруч, 1 серпня 1919 р. іменований чотарем. Помер від тифу в с. Тростянець (нині селище міського типу Тростянець Гайсинського району Вінницької області), місце поховання невідоме.[1][2]
Есперантська діяльність[ред. | ред. код]
Міжнародну мову есперанто почав вивчати з 1908 р. Належав до засновників Крайового товариства українських есперантистів «Esperanto-societo Progreso» в Коломиї. Був дописувачем до есперантського часопису «Ukraina Stelo – Зоря України», зокрема знайомив читачів з патріотично-виховною діяльністю українського спортивно-пожежно-руханкового товариства «Січ», заснованого К. Трильовським.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Енциклопедія Західно-Української Народної Республіки 1918 - 1923. Т. 4: Т - Я. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Репозитарій. Манускрипт. 2021. с. 418.
- ↑ а б в Волошинський, Богдан (2023). І зійшла над Прутом українська зоря есперанто. До 110-ї річниці виходу в світ часопису «Ukraina Stelo» («Зоря України») : збірник матеріалів. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 50—51. ISBN 978-966-668-583-7.
- ↑ Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie. 1918. Wien, 1918. Угорська національна бібліотека. Будапешт (німецькою) . 1918. с. 362.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вітенко М., Гуцал П. Чорниш Кость (Костянтин) Іванович. Західно-Українська Народна Республіка 1918 – 1923. Енциклопедія: До 100-річчя Західно-Української Народної Республіки. Т. 4: Т – Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021. С. 418.
- І зійшла над Прутом українська зоря есперанто. До 110-ї річниці виходу в світ часопису «Ukraina Stelo» («Зоря України») : збірник матеріалів / упорядкування Б. Волошинського. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2023. С. 50-51. ISBN 978-966-668-583-7
- Українська Галицька Армія / ред. Д. Микитюк. Т. 2. Вінніпег, 1960. С. 332.
- Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie. 1918. Wien, 1918. S. 362.