Ч'єу Мінь Вионг
| Ч'єу Мінь Вионг | |
|---|---|
| Народився | 2 століття до н. е. |
| Помер | 113 до н. е.[1] |
| Країна | Намв'єт |
| Діяльність | монарх |
| Посада | король |
| Батько | Ч'єу Ван Вионг[2] |
| У шлюбі з | Jiud |
| Діти | Ч'єу Тхуатзионг Вионг і Ч'єу Ай Вионг |
Ч'єу Мінь Вионг (д/н — 113 до н. е.) — 3-й володар Наньюе в 122—113 роках до н. е. У китайських джерелах відомий як Чжао Їнці.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Ч'єу (китайською — Чжао). Старший син імператора Ч'єу Ван Вионга. При народженні отримав ім'я Ань Те. У 135 році до н. е. відправлений батьком до двору ханського імператора Лю Че. Тут став відомим як Їнці. Здобув китайську конфуціанську освіту. Оженився з китайською аристократкою із роду Цзю.
122 року до н. е. у зв'язку з хворобою батька отримав дозвіл від китайського імператора повернутися до Наньюе. Невдовзі після смерті Ч'єу Ван Вионга став новим імператором під ім'ям Мінь Вионг. Першим надав матері титул тхайхау (княгиня-мати). Слідом за цим надав дружині-китаянці титул хау (дружина володаря), а сина від неї Хинга призначив спадкоємцем трону обмін старшого сина К'єн Дика від юеської аристократки.
Запровадив бюрократичну та законодавчу систему з Хань, що викликало невдоволення знаті та жерців. За те, що силою впроваджував нові порядки, уславився як тиран. Помер 113 року до н. е. Йому спадкував Ч'єу Хинг.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Федорин А. Л. http://www.ipos-msk.ru/lib/pdf/22hrono_tablicy.pdf // Три четверти века: Д. В. Деопику – друзья и ученики / под ред. Н. Н. Бектимирова — Москва: МГУ, 2007. — С. 114–217. — 525 с. — ISBN 978-5-88451-225-2
- ↑ http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Suedostasien/XIII/Vjet_sy_lyok2/frametext1.htm // (untranslated) — Москва: Наука, 1980. — С. 109–138. — 288 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Taylor, Jay (1983), The Birth of the Vietnamese, University of California Press
- Watson, Burton (1993), Records of the Grand Historian by Sima Qian: Han Dynasty II (Revised Edition, Columbia University Press