Шабульдо Фелікс Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Шабульдо Фелікс Михайлович

Фелікс.jpg

Шабульдо Феликс Михайлович
Народився 21 квітня 1941(1941-04-21)
Улан-Уде, Бурятська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Помер 4 травня 2012(2012-05-04) (71 рік)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Історія
Нагороди
Лицарський хрест ордену «За заслуги перед Литвою»
Фелікс Михайлович з колективом Кафедри історії України Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя

Фелікс Михайлович Шабульдо (21 квітня 1941, Улан-Уде — 4 травня 2012, Київ) — український історик. Фахівець з історії України доби класичного і пізнього середньовіччя — часу перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

На долю Фелікса Михайловича випало нелегке життя, його дитинство і юність припали на воєнні та повоєнні роки. Народився Фелікс Михайлович у родині військовослужбовця в місті Улан-Уде. Ще підлітком він почав свій трудовий шлях у заводському колективі, й у сімнадцять років уже мав спеціальність токаря. Проте, працюючи на виробництві, Фелікс Михайлович не переставав мріяти про навчання. У 1962 р. він поступив на історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а роком пізніше влаштувався на посаду старшого архіваріуса Київського міського державного архіву. Через два роки Ф. М. Шабульдо працював уже молодшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР. Входження в архівне середовище мало неабиякий вплив на формування його як дослідника, оскільки саме прискіплива увага до джерел стане своєрідною візитною карткою наукових праць історика.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У 1968 р. Фелікс Михайлович був членом редколегії «Українського історичного журналу». Із цього часу і до кінця свого життя він тісно був пов'язаний з академічним Інститутом історії України. Крім того, у 1990-х рр. Ф. М. Шабульдо зробив свій внесок у становлення Інституту археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАНУ. Саме у ці роки визначилося коло наукових інтересів Фелікса Михайловича: поважне місце в яких, окрім праць у галузі державознавства та археографії, посіла середньовічна доба — основним об'єктом його досліджень стали українські землі у складі Великого князівства Литовського. Цій проблематиці він присвятив свою кандидатську дисертацію, захист якої відбувся у 1983 р. Пізніше на її основі було підготовлено й у 1987 р. опубліковано монографію «Землі Південно-Західної Русі у складі Великого князівства Литовського», яка стала помітним явищем в історіографії і завоювала широку читацьку аудиторію. У ході дослідження т. зв. литовської доби вітчизняної історії увагу науковця привернули фактично невисвітлені аспекти відносин Великого князівства Литовського та Золотої Орди. Звернувшись до цих малопопулярних і контроверсійних у радянському історіографічному просторі сюжетів, Фелікс Михайлович Шабульдо поставив перед собою завдання з'ясувати, коли саме і як відбувся перехід українських земель зі складу Золотої Орди до складу Великого князівства Литовського, а також зрозуміти правові підвалини цього процесу. Паралельно з цим учений продовжив розпочате свого часу Ф. Петрунем вивчення ханських ярликів, зокрема в контексті визначення етапності та процедури їх складання, виявлення протографа тощо. Результати цієї роботи він виклав у праці «Синьоводська битва та проблеми її розв'язання», а також у серії статей.


Останні роки життя[ред.ред. код]

Під кінець життя, у 2008—2012, працював викладачем, доцентом кафедри Історії України Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Наукові досягнення Фелікса Михайловича Шабульда знайшли визнання не лише в Україні. За внесок у розвиток історичної думки український учений був посвячений у кавалери Лицарського хреста ордена Литовської Республіки «За заслуги перед Литвою». 4 травня 2012 р. на сімдесят другому році життя перестало битися серце відомого українського вченого.

Основні праці[ред.ред. код]

1. Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях: Зб. ст. — К., 2005 (ред., у співавт.).

Збірник статей присвячено маловідомим сторінкам історії Центральної України ХIV ст. Дослідження істориків, археологів, філологів вводять у науковий обіг невідомі досі джерела і крізь призму синьоводської проблеми більш широко окреслюють українсько-ординські та литовсько-ординські стосунки на степовому покордонні.

2. Синьоводська проблема: Можливий спосіб її розв'язання. — К., 1998.

На основі поглибленого аналізу історичних джерел зроблено спробу по-новому й інакше, ніж в усталеній історіографічній традиції, висвітлити проблему Синьоводської битви 1362 р.


3. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовського. — К., 1987.

У монографії висвітлюються конкретно-історичні обставини переходу під владу Литовської держави Волинської, Подільської, Київської та Чернігово-Сіверської земель, їх суспільно-політичний устрій, досліджуються питання боротьби проти панування Золотої Орди, за возз'єднання всіх земель Русі в єдиній державі.

Бібліографія[ред.ред. код]

1. Шабульдо Фелікс. Наративні джерела й перші дослідники про похід Ольгерда на Сині Води і Білобережжя // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). — Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. — № 1. — c. 74

2. Фелікс Шабульдо (Київ). Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації.

3. Шабульдо Ф. М. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1996. — № 2. — c. 15

4. Шабульдо Ф. М. Про початок приєднання Великим князівством Литовським земель Південно-Західної Русі // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1984. — № 6. — c. 49

5. Шбульдо Ф. М. Консолідація антиординських сил північно-східних та південно-західних руських земель // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1980. — № 9. — c. 79

6. Шабульдо Ф. М. Сухобков О. В. Славяне Днепровского Левобережья: (Роменская культура и ее предшественники). — К.: Наук. думка, 1975. // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1976. — № 9. — c. 145

7. Шабульдо Ф. М. Включення Київського князівства до складу Литовської держави у другій половині ХІV ст. // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1973. — № 6. — c. 88

8. Шабульдо Ф. М. Симпозіум радянських і польських істориків [Москва] // Український історичний журнал. — Київ, «Наукова думка», 1972. — № 2. — c. 151



Література[ред.ред. код]