Шахтау
Шахта́у (башк. Шаһтау, Шәкетау — «шах-гора», «царь-гора») — один з чотирьох шиханів, який перебував у Ішимбайському районі, на кордоні з мікрорайоном Шахтау міста Стерлітамака. Назва гори відрізняється великою варіативністю: Шахтау, Шах-тау,Шах-Тау, Шакетау, Шекетау, Ашак-тау, Цар-гора.
Один з ланцюжка чотирьох шиханів в околицях міст Ішимбая та Стерлітамака поряд з Торатау, Юрактау і Куштау, які обрані в шорт-лист проекту «Сім чудес Росії» (як Шихани).
Назва Шахтау відома у балкарців і карачаївців, так вони називають Ельбрус.
Як і інші шихани — залишок нижньопермського (пізній палеозой) рифового масиву.
В даний час гора повністю знищена в результаті геологічних робіт для одержання сировини Башкирською содовою компанією, на місці шихана знаходиться кар'єр. Доля Шахтау може спіткати декілька подібних шиханів[1]. У Башкортостані активістами розгорнута кампанія по збереженню пам'яток природи. Активісти вважають акт знищення Шахтау прикладом варварського відношення до природи, а кар'єр, утворений на його місці, називають шрамом на обличчі Башкортостану.
Фізико-географічна характеристика[ред. | ред. код]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Місце, де знаходився шихан |
|
|
Вибухові роботи на горі |
|
|
Шахтау в 50-ті роки XX ст. |
Шахтау — короткий хребет завдовжки 1,3 км, завширшки 980 м, витягнутий у північно-західному напрямку. Підносився над рівнем р. Білої (до початку розробки) на 210 м (336 м над рівнем моря). Розташований на правому березі річки Селеук.
Масив Шахтау складена вапняками, зім'ятими в зморшки субмеридіанального простягання, вісь якої піднімається у південному напрямку; східний схил масиву розмитий у предартинський час і відповідно на східному крилі спостерігається різке налягання верхньоартинських відкладень на ассельські та сакмарські. На формування тектоно-седиментаційної структури рифогенних відкладень масиву Шахтау вплинули також регіональні дислокації Передуралля і, зокрема, утворення шиханського піднесеного горсту. Поєднання первинного вибагливого накопичення опадів рифогенних фацій і накладених тектонічних процесів призвели до формування тіла з дуже складною внутрішньою структурою.
Вапнякам Шахтау притаманні звичайні якості вапняків органогенних споруд — хімічна чистота, світле забарвлення, масивність, відсутність шаруватості, структурна неоднорідність різного масштабу (плямистість), велика різноманітність типів порід, їх часта зміна. Крім чистих вапняків, у масиві зустрічаються доломітизиовані вапняки явно вторинного походження. Слід зазначити, що вапняки Шахтау надзвичайно багаті рештками різноманітних організмів.
Шахтау — кар'єр вапняку, офіційно «родовище вапняків», для Стерлітамакського содово-цементного комбінату (ВАТ «Сода»). Розробки вапняку почалися в 1950 році. До 1975 р. вершинна частина «Цар-Гори» була знижена розробками більш ніж на 35 м. До теперішнього часу від гори майже нічого не залишилося[2].
У підніжжя гори розташований мікрорайон Шахтау.
Література[ред. | ред. код]
- Королюк И. К. Методы и результаты изучения пермского рифогенного массива Шахтау (Башкирское Приуралье). — М.: Наука, 1985.
- Королюк И. К., Кириллова И. А., Меламуд Е. Л., Раузер-Черноусова Д. М. Нижнепермский биогермный массив Шахтау (Башкирия). — Бюллетень МОИП. Отд. геологии., 1970.
- Отчет о доразведке известняков месторождения Шах-Тау в Ишимбайском районе Республики Башкортостан. Отчет о работах за 1994—2002 гг. с подсчетом запасов по состоянию на 01.01.02 г. Отчет. № ГР 5-93-14/7. 38 текст. прил., 15 граф. прил. -Исполн. Халиуллина, Ф. Г.; Камышников, А. Н.; Исаев, В. А. /ОАО «Башкиргеология». Центральная комплексная геолого-геофизическая партия (ЦКГГП). 2002. −73 с, -Библиогр.: 14 назв. (Росгеолфонд, Баш. РГФ, ОАО «Сода», ОАО «Башкиргеология»)
Посилання[ред. | ред. код]
- Шахтау. Коротка енциклопедія
- Вир пам'яті, блог schopine 22nd-Jun-2013
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степные памятники природы могут быть уничтожены в Башкирии [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.] / Сохранение степей России, 16.09.2011
- ↑ История шихана Шахтау. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.