Шевченко Іван Іванович (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Іванович Шевченко
Shevchenko ii.jpg
Народився 18 березня 1903(1903-03-18)
Боровиця
Помер 24 серпня 1974(1974-08-24) (71 рік)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність історик
Alma mater Черкаський педагогічний інститут
Сфера інтересів історія КПРС
Заклад Київський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Талан Євдокія Полікарпівна

Іва́н Іва́нович Шевче́нко (* 18 березня 1903, Боровиця — 24 серпня 1974) — український партійний діяч й історик Комуністичної партії. Доктор історичних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1903 року в селі Боровиці (нині Чигиринського району Черкаської області). У 1921 році навчався на 6-місячних учительських курсах в Чигирині, після закінчення яких працював у трудовій школі. Впродовж 19231926 років навчався на Вищих педагогічних курсах, після чого служив у Червоній армії. З грудня 1927 року до вересня 1928 року працював учителем у трудовій школі. Член ВКП(б) з 1928 року. Згодом викладав історію ВКП(б), марксизм-ленінізм, діалектичний та історичний матеріалізм у Златопільському зоотехнікумі, одночасно перебував на партійній роботі в Златополі та Переяславі, а також продовжував навчання на партійних курсах при ЦК КП(б). У 19321935 роках навчався в Черкаському педагогічному інституті.

У 19391941 роках працював викладачем основ марксизму-ленінізму в Київському стоматологічному інституті. У 19411942 роках служив в лавах Червоної армії. З жовтня 1943 року працював у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. До 1944 року очолював кафедру марксизму-ленінізму. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію. З 1948 року очолив кафедру марксизму-ленінізму. У 1960 році захистив докторську дисертацію. З 1962 року і до кінця життя — професор кафедри історії КПРС Київського університету.

Помер 24 серпня 1974 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Написав і опублікував наукові праці, в тому числі три монографії, брошури, статті. Серед них:

  • «Із історії соціал-демократичних організацій на Україні» (1956);
  • «Коммунистическая партия Украини в борьбе за укрепление союза рабочих и крестьян. 1919–1920 гг.» (1968).

Підготував 43 кандидати та 10 докторів історичних наук.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]