Шибляк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шибляк

Шибляк — тип середземноморської рослинності, що складається з листопадних, часто засухостійких,чагарників і низькорослих дерев висотою близько 3-4 метрів. Поширений в країнах північного Середземномор'я - на півдні Франції та на Балканах, в гірському Криму, на Кавказі. Складається, в основному, з важкопрохідних заростей дуба пухнастого (лат. Quércus pubéscens), скельного (лат. Quércus pétraea), грабинника (лат. Carpinus orientalis), глоду (лат. Crataégus), шипшини (лат. Rósa), держи-дерева (лат. Paliurus spina-christi), різних видів ялівцю (лат. Juníperus) і подібних рослин.

Виник шибляк в неогені в Стародавньому Середземномор'ї. У наш час в основному виростає на місці зведених лісів передгір'їв та низин.

Назва шибляк походить від сербохорватського шибљак.

Див. також[ред.ред. код]