Шматченко Михайло Олексійович
| Шматченко Михайло Олексійович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
9 березня 1970 Єлизаветівка |
| Смерть |
29 травня 2015 (45 років) (помер від поранень) |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
Миха́йло Олексі́йович Шма́тченко (9 березня 1970 — 29 травня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Строкову службу проходив у прикордонних військах.
У часі війни — солдат 93-ї окремої механізованої бригади, гранатометник.
29 серпня 2014-го під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» зазнав поранення в шию та голову, був захоплений в полон. Валентин Христозевич свідчить, що вистріл російських військових прийшовся по БМП, коли Михайло евакуювався із нього. Незважаючи на поранення, Шматченко вибрався та надавав допомогу товаришам. Вибиралися з Михайлом Петренком, Михайлом Горбатюком, Ігорем Сулимом. Їх помітили росіяни — бійці 331-го гвардійського парашутно-десантного Костромського полку та відкрили вогонь, в тому часі екіпаж БМП — кулеметник Логвиненко і сержант Баранов відстрілювалися. Олексій Горбатюк зазнав численних осколкових поранень — до 300.
Коли Михайло Шматченко прийшов до тями, побачив недалеко від себе 2 ворожих машини, відповз убік, та, чекаючи, знепритомнів. Опритомнів вже вночі. Пробирався, знову втрачав свідомість, рухався діб п'ять. Одного вечора знайшов місцевих рибалок, які надали йому допомогу, надали можливість помитися та погодували і повідомили, що до найближчого розташування української армії близько 70 кілометрів.
З огляду на стан здоров'я Шматченко стільки пройти не зміг би, а рибалки запропонували відвести його до Донецька в госпіталь. Коли його везли, наштовхнулися на блокпост, про який не знали рибалки. Аби не підставляти загрозі життя цивільних, Михайло вийшов з машини та здався ворогам, терористи його відвезли в донецьку будівлю, де надали медичну допомогу. З полону разом з іншими військовополоненими звільнений стараннями співачки Руслани.
Лікувався у дніпропетровському госпіталі, видаляли осколки з паху, однак не видалили зі зламаної щелепи. Підлікувашись, продовжив службу в частині. Демобілізувався 24 квітня 2015 року.
29 травня 2015-го помер під час лікування в шпиталі від осколка, який почав рухатися.
Похований в селі Єлизаветівка.
Без Михайла лишились дружина Тетяна, молодший син, старший син Олексій.
Вшанування[ред. | ред. код]
- в Музеї АТО у місті Дніпро серед експонатів розміщено й фотографію та особисті речі Михайла Шматченка
Джерела[ред. | ред. код]
- Шматченко Михайло Олексійович [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Поїздка до музею
- Полон під Іловайськом
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |