Штонь Григорій Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Максимович Штонь
Народився 13 березня 1941(1941-03-13) (77 років)
Вербовець
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність літературознавець
письменник
Сфера роботи літературний критик і поет
Мова творів українська
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1996 Національна премія України імені Тараса Шевченка

Григо́рій Макси́мович Штонь (нар. 13 березня 1941(19410313), с. Вербовець, нині Лановецький район Тернопільська область) — український письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик, художник. Доктор філологічних наук (1998), професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996). Член Національної спілки письменників України (1982).

Лауреат премії «Коронація слова» (2002, 2003).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 березня 1941 р. в с. Вербовець Тернопільської області в селянській родині.

Закінчив Дрогобицький педагогічний інститут (1967) та аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України (1973].

У м. Київ: від 1973 — м. н. с., ст. н. с., 1994—2000 — заступник директора з наукової роботи інституту літератури НАНУ, від 2004 — професор національного університету ім. Т. Шевченка.

1999 захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози». З 1999 — доктор філологічних наук, з 2001 професор катедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Член авторського колективу «Історії української літератури ХХ ст.» (національна премія).

Прототип професора Чмоня з роману Олександра Ірванця «Рівне/Ровно».

Праці[ред. | ред. код]

Основні праці:

  • Становлення нової людини і літературний процес (К.,1978),
  • Романи Михайла Стельмаха (К.,1985),
  • Анатолій Дімаров (К.,1978),
  • Духовний простір української ліро-епічної прози (К., 1998).

Автор розділів й портретних статей в навчальному посібнику «Історія української літератури ХХ ст.». У 2-х томах і З-х книгах. (К., 1993—1994).

Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (обидва — 2006);

Автор п'єс та інших творів живописної творчості, що експонуються на художніх виставках, зокрема портретів І. Кавалерідзе, Т. Мельничука, Б. Рубчака та ін.

Автор ряду сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П. Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм».

Написав також документальні кіносценарії:

  • «Ой горе тій чайці…» (про І.Мазепу),
  • «Гомоніла Україна» (про Г. Косинку) тощо.

Література[ред. | ред. код]

  • Письменники Радянської України. 1917—1987 // К., 1988. — С. 671;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник // К., 1997. — С. 661—662;
  • Хто є хто в Україні // К., 2000. — С. 551;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001 // К., 2001. — С. 642-643.
  • Мельничук Б., Щербак Л. Штонь Григорій Максимович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 652—653. — ISBN 978-966-528-279-2.

Посилання[ред. | ред. код]