Шульженко Борис Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шульженко Борис Сергійович
Народження24 серпня 1919(1919-08-24)
Хоружівка
Смерть4 червня 1970(1970-06-04) (50 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
ОсвітаКиївський університет
Роки служби1941—1945 (ЗС СРСР);
1957—1970 (КДБ СРСР)
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Києва» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шульженко.

Бори́с Сергі́йович Шульже́нко (24 серпня 1919(19190824), село Хоружівка, тепер Недригайлівського району Сумської області — 4 червня 1970, місто Київ) — український радянський і комсомольський діяч, 1-й заступник голови КДБ при Раді Міністрів Української РСР, генерал-майор. Депутат Верховної Ради УРСР 6-7-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у бідній селянській родині. Закінчив середню школу.

З вересня 1937 по червень 1941 року — студент геолого-географічного факультету Київського державного університету.

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року призваний до лав РСЧА. З червня по липень 1941 року служив червоноармійцем 1-го зведеного комуністичного полку Південно-Західного фронту. У липні — серпні 1941 року — заступник політрука 600-го стрілецького полку 147-ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту. У серпні 1941 року був важко поранений, до лютого 1942 року лікувався в евакуаційному госпіталі № 2114 в місті Астрахань.

У лютому — жовтні 1942 року — курсант курсів із підготовки командного складу Червоної армії Приволзького військового округу.

З жовтня 1942 по травень 1943 року служив командиром взводу артилерійської батареї 250-ї окремої курсантської бригади Калінінського та Ленінградського фронтів. З травня 1943 по січень 1944 року — командир взводу артилерійської батареї 166-го стрілецького полку 98-ї стрілецької дивізії Ленінградського фронту. З січня по лютий 1944 року — командир батареї 166-го стрілецького полку 98-ї стрілецької дивізії Ленінградського фронту. У лютому 1944 року був поранений, до травня 1944 року лікувався в евакуаційному госпіталі № 2011 міста Ленінграда.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З травня по липень 1944 року — командир батареї 406-го стрілецького полку 124-ї стрілецької дивізії Ленінградського (потім 3-го Білоруського) фронту. У липні 1944 року був важко поранений, до листопада 1944 року лікувався в евакуаційному госпіталі № 2011 міста Ленінграда. Отримав І групу інвалідності (згодом змінив на ІІ). У 1945 році демобілізований із Радянської армії.

Після демобілізації з грудня 1944 по серпень 1945 року — комсомольський організатор (комсорг) ЦК ВЛКСМ у Київському державному університеті. У 1945 році закінчив географічний факультет Київського державного університету, здобув спеціальність економіста-географа.

У серпні 1945 — березні 1946 року — секретар із кадрів Київського міського комітету ЛКСМУ. У березні — вересні 1946 року — секретар із пропаганди Київського міського комітету ЛКСМУ.

У вересні 1946 — січні 1948 року — 1-й секретар Київського міського комітету ЛКСМУ, член Бюро ЦК ЛКСМУ.

У січні — лютому 1948 року — 2-й секретар, у лютому 1948 — вересні 1950 року — 1-й секретар Київського обласного комітету ЛКСМУ.

У вересні 1950 — вересні 1952 року — секретар ЦК ЛКСМУ. У вересні 1952 — лютому 1954 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

З березня по квітень 1954 року — завідувач сектору суспільних наук відділу науки і культури ЦК КПУ.

У квітні 1954 — червні 1957 року — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ.

У червні 1957 — серпні 1959 року — начальник 4-го Управління Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів Української РСР.

У серпні 1959 — червні 1970 року — 1-й заступник голови КДБ при Раді Міністрів Української РСР.

Могила Б.С. Шульженка

Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Газета «Вечірній Київ» (Київ) — 1970 р. — червень.
  • [1]
  • [2]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шульженко_Борис_Сергійович&oldid=42922156