Юдея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юдея
Зображення
Держава Flag of Israel.svg Ізраїль
Місце розташування
Розташовується на водоймі Йордан, Мертве море
Положення на карті
CMNS: Юдея у Вікісховищі

Координати: 31°41′56″ пн. ш. 35°18′23″ сх. д. / 31.69888900002777987° пн. ш. 35.3063890000277780° сх. д. / 31.69888900002777987; 35.3063890000277780

Judea.jpg

Юде́я (івр. יְהוּדָה‎, Єгуда; івр. אֶרֶץ יְהוּדָה‎, Ерец-Єгуда, «Юдина земля») — величезна історична та географічна область Леванту у Землі Ізраїля на південь від Самарії (Шомрон). Лежить в Ізраїлі, в тому числі і на зайнятих ним у ході «Шестиденної війни» (1967) територіях. До 1967 область контролювала Йорданія, що анексувала її в односторонньому порядку в результаті Арабо-ізраїльської війни 1948—1949.

Історія[ред. | ред. код]

Нікола Сансон. Мапа Землі Ізраїльської та Юдеї, 1651

Наприкінці XIII в. до н. е. Ханаан став землею обітованою для єврейських племен, витіснених з Верхньої Месопотамії разом з іншими семітськими племенами арамеями-сутіямі. Кочовим племенам, які прийшли з пустелі, Палестина дійсно могла здатися райським куточком, хоча насправді це країна контрастів. Тут є і пустелі, і родючі долини, і нагір'я, і ​​болота, і гори зі сніговими вершинами. Земля Ханаан (так стародавні євреї називали Палестину), в яку Бог Ягве повелів йти Авраамові, легендарному предку всіх єврейських, арамейських і арабських племен, виявилася жвавим перехрестям. Через неї проходили важливі торговельні шляхи, що з'єднували цивілізації старовини.

У Біблії вперше згадана як Земля Юди[1]. Наділ цього коліна простягався від Мертвого до Середземного моря[2] і включав Юдейську пустелю, Юдейські гори, Юдейську низовину (Шфелат — Ієхуда), значну частину гір і низовини Негева.

У давнину Юдея представляла повну протилежність Півночі. Непривітна і безплідна, вона була подібна гористій пустелі з оазисами.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Втор. 34 : 2. Архів оригіналу за 5 квітень 2016. Процитовано 13 квітень 2015. 
  2. Нав. 15 : 1-12. Архів оригіналу за 5 червень 2014. Процитовано 13 квітень 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]