Перейти до вмісту

Юдея

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юдея
‏יְהוּדָה‏
‎ אֶרֶץ יְהוּדָה‎
Judea.jpg

Типколишня державаd (539 до н. е.) і адміністративно-територіальна одиниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Входила до складуЮдейське царство
Вавилонія
Імперія Ахеменідів
Македонська імперіяd
Держава Селевкідів
Хасмонейське царствоd
Римська імперія
Східна Римська імперія
Держава Сасанідів
Східна Римська імперія
Праведний халіфат
Омеядський халіфат
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сучасна локаціяІзраїль Ізраїль та Палестина Палестина

Юде́я, Іудея[1] (івр. יְהוּדָה, Єгуда; івр. אֶרֶץ יְהוּדָה, Ерец-Єгуда, «Юдина земля») — історична та географічна область Леванту в Землі Ізраїля на південь від Самарії (Шомрон). Розташована в Ізраїлі, зокрема на зайнятих у ході «Шестиденної війни» (1967) територіях. До 1967 року область контролювала Йорданія, що анексувала її в односторонньому порядку в результаті Арабо-ізраїльської війни 1948—1949.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва Юдея є грецько-римською адаптацією єврейської назви Єгуда (івр. יהודה — «Юда»), яка спочатку позначала територію ізраїльського племені Юди, а згодом — територію Юдейське царство. Найдавнішою відомою позабіблійною згадкою назви Юда є табличка з Німруда K.3751[en], датована приблизно 733 роком до н. е. У ній назву зафіксовано ассирійським клинописом[en] у формі «Yaudaya» або «KUR.ia-ú-da-a-a».

Юдея іноді використовувалася як назва для всього регіону, включаючи частини за річкою Йордан.[2] У 200 році н. е. Секст Юлій Африканський, якого цитує Євсевій (Церковна історія 1.7.14), описав «Назара» (Назарет) як село в Юдеї.[3] У Біблії короля Якова (видана у 1611) регіон називається «єврейством».[4]

«Юдея» — це назва, яку англомовні люди використовували для позначення горбистої внутрішньої частини підмандатної Палестини до встановлення йорданського правління над цією територією в 1948 році. Наприклад, кордони двох держав, що мали бути встановлені відповідно до схеми розділу ООН 1947 року[5] офіційно описувалися термінами «Юдея» та «Самарія», а у своїх звітах до Мандатного комітету Ліги Націй, як і в 1937 році, використовувалися географічні терміни «Самарія та Юдея».[6] Йорданія називала цю територію ад-діффа аль-гарбія (الضِفَّة الغَرْبِيَّة перекладається англійською як «Західний берег»).[7] «Єгуда» (יהודה) — це єврейський термін, що використовується для позначення території в сучасному Ізраїлі з моменту захоплення та окупації регіону Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року.[8] Згідно з Britannica, посилаючись на цей регіон як на «Юдею та Самарію» (יהודה ושומרון, Yehuda VeShomron) асоціюється з правим крилом в ізраїльській політиці, яке не підтримує рішення про створення двох держав для ізраїльсько-палестинського конфлікту.[9] Термін «Західний берег» фігурує в міжнародних договорах, таких як Угоди в Осло, укладені між Організацією визволення Палестини та урядом Ізраїлю.[9]

Історія

[ред. | ред. код]
Нікола Сансон. Мапа Землі Ізраїльської та Юдеї, 1651

Наприкінці XIII ст. до н. е. Ханаан став землею обітованою для єврейських племен, витіснених з Верхньої Месопотамії разом з іншими семітськими племенами арамеями-сутіямі.[джерело?] Кочовим племенам, які прийшли з пустелі, Палестина дійсно могла здатися райським куточком, хоча насправді це країна контрастів: тут є і пустелі, і родючі долини, і нагір'я, і ​​болота, і гори зі сніговими вершинами. Земля Ханаан (так стародавні євреї називали Палестину), в яку Бог Ягве повелів йти Авраамові, легендарному предку всіх єврейських, арамейських і арабських племен, виявилася жвавим перехрестям. Через неї проходили важливі торговельні шляхи, що з'єднували давні цивілізації.

У Біблії вперше згадана як Земля Юди[10]. Наділ цього коліна простягався від Мертвого до Середземного моря[11] і включав Юдейську пустелю, Юдейські гори, Юдейську низовину (Шфелат — Ієхуда), значну частину гір і низовини Негева.

У давнину Юдея представляла повну протилежність Півночі. Непривітна і безплідна, вона була подібна до гористої пустелі з оазами.

Географія

[ред. | ред. код]

Юдея — це гірський регіон, частина якого має пустельний характер. Рельєф території суттєво варіюється: на півдні, в Хевронських горах, приблизно за 30 км на південний захід від Єрусалима, висота сягає 1020 м над рівнем моря, тоді як на сході регіону поверхня знижується до 400 м нижче рівня моря.

Кількість опадів також значно змінюється. У західній частині Юдеї випадає близько 400—500 мм опадів на рік; у районі західного Єрусалима (центральна Юдея) — до 600 мм; далі на схід їх кількість зменшується до близько 400 мм у східній частині Єрусалима і приблизно 100 мм у східних районах регіону. Таке різке зниження зумовлене ефектом дощової тіні; саме тут розташована Юдейська пустеля.

Відповідно, клімат регіону переходить від середземноморського на заході до пустельного на сході, зі смугою напівпосушливого клімату в центральній частині. Серед найбільших міських центрів Юдеї — Єрусалим, Вифлеєм, Гуш-Еціон, Єрихон та Хеврон.[12]

Географи поділяють Юдею на кілька регіонів: Хевронські пагорби, Єрусалимську сідловину, пагорби Бетель та Юдейську пустелю на схід від Єрусалиму, яка спускається низкою сходів до Мертвого моря. Пагорби вирізняються своєю антиклінальною структурою. У давнину пагорби були вкриті лісами, і Біблія згадує про землеробство та вівчарство, що практикувалися в цьому районі. Тварин тут досі випасають, пастухи переганяють їх з низин на вершини пагорбів з наближенням літа, тоді як схили все ще вкриті багатовіковими кам'яними терасами. Єврейське повстання проти римлян закінчилося спустошенням величезних територій юдейської сільської місцевості.[13]

Гора Хацор позначає географічний кордон між Самарією на півночі та Юдеєю на півдні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Протокол № 7 засідання погоджувальної комісії з проблемних питань українського слововживання, словотворення та написання слів від 18.10.2011 р. // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 152. «Іудея, Юдея (обидві форми)»
  2. Riggs, J. S. (1894). Studies in Palestinian Geography. II. Judea. The Biblical World. 4 (2): 87—93. doi:10.1086/471491. ISSN 0190-3578. JSTOR 3135423.
  3. «A few of the careful, however, having obtained private records of their own, either by remembering the names or by getting them in some other way from the registers, pride themselves on preserving the memory of their noble extraction. Among these are those already mentioned, called Desposyni, on account of their connection with the family of the Saviour. Coming from Nazara and Cochaba, villages of Judea, into other parts of the world, they drew the aforesaid genealogy from memory and from the book of daily records as faithfully as possible.» (Eusebius Pamphili, Church History, Book I, Chapter VII,§ 14)
  4. For example at [[|]] Luke23:5 and [[|]] John7:1
  5. Resolution 181 (II). Future government of Palestine. United Nations General Assembly. 29 листопада 1947. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
  6. Report by His Majesty's Government in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Council of the League of Nations on the Administration of Palestine and Trans-Jordan for the year 1937. United Nations General Assembly. 31 грудня 1937. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
  7. Philologos (22 вересня 2010). This Side of the River Jordan. The Forward. Архів оригіналу за 23 вересня 2010.
  8. Judaea. Britannica. Процитовано 31 грудня 2012.
  9. а б What Does the Term 'Judea and Samaria' Mean? | History, Israel, West Bank, & Map | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 11 жовтня 2025.
  10. Втор. 34 : 2. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2015. [Архівовано 2016-04-05 у Wayback Machine.]
  11. Нав. 15 : 1-12. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 13 квітня 2015. [Архівовано 2014-06-05 у Wayback Machine.]
  12. Riggs, J. S. (1894). Studies in Palestinian Geography. II. Judea. The Biblical World. 4 (2): 87—93. doi:10.1086/471491. ISSN 0190-3578. JSTOR 3135423.
  13. Riggs, J. S. (1894). Studies in Palestinian Geography. II. Judea. The Biblical World. 4 (2): 87—93. doi:10.1086/471491. ISSN 0190-3578. JSTOR 3135423.

Посилання

[ред. | ред. код]