Юрій М'єнь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій М'єнь
в.-луж. Jurij Mjeń
Ім'я при народженнів.-луж. Jurij Mjeń
Народився14 травня 1727(1727-05-14)[1]
Grubditzd, Німеччина
Помер22 серпня 1785(1785-08-22) (58 років)
Нешвіц, Баутцен, Саксонія
Країна Саксонське курфюрство
Діяльністьписьменник, парох

Юрій М'єнь[2][3] (інший варіант написання прізвища — Мень, в.-луж. Jurij Mjeń, нім. Georg Möhn, 14 травня 1727(17270514), Грубочиці, Лужиця, Саксонія — 22 серпня 1785, Н'єсвачідло, Лужиця, Саксонія) — серболужицький письменник і поет, лютеранський священик. Йому належать перші спроби світської поезії в лужицькій літературі.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Ю. М'єнь народився 14 травня 1727 року в селі Грубочиці, розташованому біля міста Будишина. У 1746 році закінчив теологічний факультет Лейпцизького університету.

З 1750 року був лютеранським священиком у селі Н'єсвачідло. Був відомим проповідником, свої проповіді видав друком лужицькою мовою у кількох збірках.

Творчість

[ред. | ред. код]

Юрій М'єнь відзначався як палкий захисник рідної мови; поет захоплено оспівав її в своєму найкращому творі «Лужицької мови багатство й хвала в лицарській пісні»[3] («Serbskeje rěče zamożenje a chwałba we rěčerskim kěrlišu»). Цей твір є парафразою оди Г. Клопштока про рідну мову «Поетична пісня». Твір у стилі бароко возвеличує лужицьку мову.[4] Вірш було видано у 1806 році сином поета Р. М'єнєм.

Ю. М'єнь був перекладачем німецького поета Г. Клопштока.[4]

Література

[ред. | ред. код]
  • Трофимович К., Моторний В. Нариси з історії серболужицької літератури. — Львів, 1970.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Серболужицька література. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 10. — 1983.
  3. а б Слов'янське літературознавство і фольклористика. Т.1. — К.: Наукова думка. — 1965. — С. 88.
  4. а б Е. Сятковська. Спроба переодизації істрії верхньолужицької літературної мови. // Проблеми слов'янознавства. Вип. 60, 2011. — С. 207—216.