Ядлівчак скельний
| Ядлівчак скельний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Colluricincla woodwardi Hartert, 1905 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ядлівча́к скельний[2] (Colluricincla woodwardi) — вид горобцеподібних птахів родини свистунових (Pachycephalidae)[3]. Ендемік Австралії. Вид названий на честь австралійського натураліста Бернарда Вудворда[en][4].
Довжина птаха становить 24,5-26,5 см, вага 53 г. Виду загалом не притаманний статевий диморфізм. Голова і шия темно-сірі, від дзьоба до очей ідуть білуваті смуги, навколо очей вузькі білуваті кільця. Підборіддя білувате або світло-сіре, верхня частина тіла темно-сіре, хвіст зверху темно-коричневий, знизу темно-коричнево-сірий. Груди блідо-рудувато-коричневі, поцятковані вузькими сірими смужками, решта нижньої частини тіла світло-коричнева. Райдужки темно-червонувато-карі. Дзьоб у самців чорний, у самиць сірий. Лапи чорні або чорнувато-сірі. Скельним піщаникам притаманний гучний, мелодійний спів.
Скельні ядлівчаки мешкають на півночі Австралії. Вони живуть в пустельних районах, серед пісковикових скель, місцями порослих колючими чагарниками і деревами Eucalyptus miniata. Зустічаються поодинці або парами, іноді невеликими зграйками. Живляться переважно комахами. Пересуваються по землі стрибками, політ прямолінійний, з сильним розмахом крил, часто переривається коротими фазами плануючого польоту. Скельні ядлівчаки гніздяться у жовтні-листопаді. Гніздо чашоподібне, розміщується в тріщинах серед скель. В кладці 2-3 яйця, насиджує лише самиць.
- ↑ BirdLife International (2016). Colluricincla woodwardi.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Whiteheads, sittellas, Ploughbill, Australo-Papuan bellbirds, Shriketit, whistlers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 408. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- P. J. Higgins (Hrsg.): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Band 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Oxford University Press, Oxford 1993, ISBN 0-19-553069-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |