Якоб Едельштейн
| Якоб Едельштейн | |
|---|---|
| Jakob Edelstein | |
| Народився | 25 липня 1903 Городенка, Галичина, Австро-Угорщина |
| Помер | 20 червня 1944 (40 років) Аушвіц-Біркенау |
| Громадянство | Че́хослова́ччина |
| Місце проживання | Praha Id[1] |
| Діяльність | політик |
| Членство | Blau-Weissd |
| Посада | Старійшина євреїв у Терезіенштадтському гетто |
| Термін | 4 грудня 1941 – січень 1943 |
| Попередник | не було |
| Батько | Мотл Едельштейн |
| Мати | Маттіл Едельштейн |
| Діти | Аріа Едельштейн |
| Автограф |  |
Якоб Едельштейн ( Яків, Іяків, Якуб Едельштейн або Едштейн; нар. 25 липня 1903, Городенка, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, ― 20 червня 1944, Аушвіц-Біркенау) — чехословацький сіоніст, соціал-демократ і перший єврейський старійшина в гетто Терезіенштадт.
Якоб Едельштейн народився в набожній сім'ї ашкеназі в Городенці, Австро-Угорській імперії (тепер Івано-Франківська область, Україна). Його батьки були Мотл та Маттіл Едельштейни, мав сестру Дору.[2][3]
Під час Першої світової війни, в 1915 році, сім'я втекла до Брно, рятуючись від червоноармійських військ, які організовували погроми проти єврейського населення в Галичині[4]. Під час тимчасової окупації Галичини російськими військами на головній вулиці Городенки були повішані дев'ять євреїв[5]. Після відступу червоноармійців, його сім'я повернулася до Городенки, але Яків залишився в Брно, щоб закінчити своє навчання в бізнес-школі. Після отримання диплома, він переїхав з Брно до Тепліце, що в північній Богемії, де працював подорожуючим продавцем.
Едельштейн був активним членом руху «Poale Zion» та активістом соціал-демократичної партії. У 1927 році він вийшов з партії і протягом двох років був у «Přátelé přírody» (соціально-демократичний рух захисту природи).[2]
У 1926 році долучився до єврейської молодіжної організації «HeHalutz», яка під час Другої світової війни була рухом опору проти нацистської влади. Пізніше працював у головному офісі організації. У 1929 році приєднався до профспілкової організації «Histadrut».
Яків Едельштейн одружився в 1931 році та переїхав зі своєю дружиною з Тепліце до Праги, де почав працювати в палестинському відділу «Palästina-Amt». Починаючи з 1933 року був головою відділу, працюючи на посаді до закриття відділу перед початком Другої світової війни[4].
В 1937 році кілька місяців був задіяний в благодійній організації «Керен га-Єсод», яка збирала кошти для Ізраїля.
Перед Другою світовою війною, Едельштейн разом з сім'єю мав можливість емігрувати до Палестини, проте Едельштейн вирішив залишитися з чехословацькою єврейською громадою.
15 березня 1939 року Німеччина анексувала Чехословаччину. Едельштейн очолив єврейську громаду, ставши представником між єврейською громадою і СС по справах єврейської еміграції до Ізраїлю[6]. Між 1939 і 1941 роками Едельштейн здійснював робочі поїздки, з дозволу гестапо, за кордоном ― до Братислави, Відня, Берліна, Трієста, Генуї[3].
Едельштейн і його заступник Отто Цукер у 1938 відвідали Англію і Британський мандат у Палестині, щоб допомогти полегшити евакуацію єврейських біженців. Його дружині було наказано окупаційним керівництвом залишатись в Чехословаччині, тому Едельштейн був змушений повернувся назад. Ще під час війни, 1940 року, Едельштейн вирушив до Трієста, щоб евакуювати чехословацьких євреїв[2]. У березні 1941 року він і його соратник Річард Фрідман отримали команду від СС доручити головам єврейської ради в Амстердамі, Аврааму Ашеру і Девіду Коену, створити адміністративний апарат між радою і "Центральним офісом єврейської еміграції в Амстердамі" (єдиним у Західній Європі), подібно до центрального офісу в Празі[7].
18 жовтня 1939 року Едельштейн, Фрідман і ще тисяча єврейських чоловіків, через так званий план «Ніско-унд-Люблін», були депортовані з Острави до Нісько в Люблінську резервацію, де розташовувався концентраційний табір Генерального Уряду. Після відміни плану Ніско з прагматичних причин, Едельштейн повернувся до Праги в листопаді 1939 року.
4 грудня 1941 Едельштейн з сім'єю був примусово доставлений до Терезієнштадтського гетто. 15 грудня 1943 року був преміщений в концентраційний табір Аушвіц, де й помер у 1944 році[3][8].
- ↑ Database of victims — Прага: Terezín Initiative Institute.
- ↑ а б в Sefer Horodenka, translator Harvey Buchalter. Yizkor Book Project. "Former Residents of Horodenka and Vicinity in Israel and the USA.". 1963. Процитовано 6 грудня 2011.(англ.)
- ↑ а б в Jürgen Winkel (January 2007). Edelstein, Dr. Jakub. Theresienstadt 1941-1945 Ein Nachschlagewerk (нім.). Kulturverein Schwarzer Hahn e.V. Процитовано 21 березня 2021.(нім.)
- ↑ а б Frankl, Michal (5 серпня 2010). Edelstein, Jakob.. YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Процитовано 21 березня 2021.(англ.)
- ↑ Dr. N. M. Gelber. The History of the Jews of Horodenka. Jewishness. Museum of Jewish Heritage, New York, NY. Процитовано 7 грудня 2011.(англ.)
- ↑ Dr. Margalit Shlain. Ghetto Leadership. Beit Theresienstadt. Процитовано 8 грудня 2011.(англ.)
- ↑ Jürgen Winkel (January 2007). Friedmann, Richard. Theresienstadt 1941-1945 Ein Nachschlagewerk (нім.). Kulturverein Schwarzer Hahn e.V. Процитовано 21 березня 2021.(нім.)
- ↑ Max Brod (1947). The Heroes of Theresienstadt. Yizkor Book Project. Former Residents of Horodenka and Vicinity in Israel and the USA. Процитовано 21 березня 2021.(англ.)