Яковенко Елеонора Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яковенко Елеонора Вікторівна
Народилася 5 листопада 1934(1934-11-05)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла 9 грудня 1998(1998-12-09) (64 роки)
Чернігів, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор історичних наук
Вчене звання професор

Яковенко Елеонора Вікторівна (5 листопада 1934, Київ — 9 грудня 1998, Чернігів) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології ранньої залізної доби.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 5 листопада 1934 року в м. Київ.

1957 р. закінчила Київський університет. У 1965—1968 рр. навча­лася в аспірантурі Ін­ституту археології. 1970 р. захистила кандидатську дисертацію «Скифы Восточного Крыма в V—III вв. до н. э.», 1986 р. — докторську «Скифы на Боспоре (греко­скифские отно­шения в VII—III вв. до н. э.)».

У 1957—1973 рр. працюва­ла в Інституті археології[1].

1973—1987 рр. — старший викладач, до­цент, зав. кафедри загальної історії Чернігівського педагогічного ін­ституту; 1987—1993 рр. — директор Керченського історико­-культурного заповідника, створеного здебільшо­го її зусиллями; 1993—1995 рр. — за­ступник директора Заповідника[2]. На початку 1990­-х рр. викладала за сумісництвом в університеті Браям Янг (штат Юта, США).

Працювала у Південно-­Укра­їнській (1961—1966), Керченській (1965—1967) експедиціях, Північно­-Рогачицькій (1970—1972), Дністров­ській (1974, 1975), Південно­-Донській (1976—1986), Тарханкутській (1976—1979), Німфейській (1984—1989). Автор понад 80 праць.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Відзначена званням «Відмін­ник народної освіти», нагороджена медалями «За трудову доблесть» і «Ветеран праці», пам'ятним зна­ком «За активну участь у охороні пам'яток Великої Вітчизняної війни». Долучена до кембрідж­ського видання «Who is who. Women of the world» (1992).

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Елліністичні амфори, знайдені на Київщині // Археоло­гія. — 1964. — XVI;
  • Скіфи Східного Криму в V—III ст. до н. е. — К., 1974;
  • Древнейший памятник искус­ства скифов // СА. — 1976. — No 2;
  • К истории исследования боспор­ских расписных склепов // Скифы и Боспор. — Новочеркасск, 1989;
  • Боспорские древности из собра­ния Черниговского исторического музея // Вопросы истории и архео­логии Боспора. — Воронеж; Белго­род, 1991[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мудрицкая В. Г. Элеонора Викторовна Яковенко (1934—1998 рр.) — директор Керченского историко­культурного заповедни­ка // 175 лет Керченскому музею древностей. Мат-­лы Междунар. конф. — Керчь, 2001. — С. 16–18;
  • Федосеев Н. Ф. Судьбы керченских археологов // 175 лет Керченскому музею древностей. Мат­лы Междунар. конф. — Керчь, 2001. — С. 29;
  • Бидзиля В. И., Полин С. В. Скифский царский курган Гайманова Моги­ла. — К., 2012. — С. 645.

Посилання[ред. | ред. код]