Кульчицький Станіслав Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кульчицький Станіслав Владиславович
150px
150px
Ім'я при народженні Станіслав Владиславович Кульчицький
Народився 10 січня 1937(1937-01-10) (87 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність історик, економіст
Alma mater Одеський університет імені Іллі Мечникова
Галузь історія України
Заклад Інституту історії України НАН України
Вчене звання професор (1986)
Науковий ступінь кандидат економічних наук(1963)
доктор історичних наук (1978)
Науковий керівник Гудзенко Пантелеймон Петрович
Відомі учні 27 кандидатів і 14 докторів історичних наук
Партія КПРС
Відомий завдяки: Дослідження з історії України XIX — початку XXI століть
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України — 1996 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2001
Почесний краєзнавець України
Почесний краєзнавець України
Персональна сторінка на сайті Інституту історії України НАН України

Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Кульчицький Станіслав Владиславович у Вікісховищі

Станіслав Владиславович Кульчицький (нар. 10 січня 1937, Одеса) — доктор історичних наук, професор, в.о. головного наукового співробітника відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України. Автор численних досліджень[1][2] з історії України XIX — початку XXI століть[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив історичний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова й аспірантуру Інституту економіки АН УРСР. Кандидат економічних наук (1963), доктор історичних наук (1978), професор (1986), заслужений діяч науки і техніки України (1996), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), Почесний краєзнавець України (2016). Працює в НАН України з 1960 р.

Наукова школа — 27 кандидатів і 14 докторів історичних наук. У 1977—2015 роках — завідувач відділом історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України (у 1977—1986 — відділ соціалістичного будівництва, у 1986—1991 — відділ соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР). Має понад 1,5 тис. публікацій, в тому числі 47 книжок, понад 70 розділів у колективних монографіях, більш як 500 статей у газетах. Автор книг, підручників, монографій для вищої та середньої шкіл України.

Роботи[ред. | ред. код]

Бібліографія праць до 2016 року:

  • «Історик на зламі епох». (Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади). — К.: Інститут історії України, 2016. — 531 с.[4]
  • «Комунізм в Україні: перше десятиріччя. Роки 1919—1928»
  • «Україна між двома війнами: роки 1921—1939».
  • «Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні»
  • «Російська революція 1917 року: новий погляд»
  • «Почему он нас уничтожал? Сталин и украинский Голодомор» / Л. Ившина (общ.ред.), Н. Тысячная (сост.). — К.: ЗАО «Украинская пресс-группа», 2007. — 208 c.
  • «Помаранчева революція» — К.: Генеза, 2005. — 368 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кульчицький С. В. Персональна сторінка на сайті Інституту історії України НАН України. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 19 грудня 2017. 
  2. [[Україна молода]], Станіслав Кульчицький, інтерв'ю на честь 70-річчя: «Білих плям» щодо діяльності [[УПА]] вже не існує. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 1 листопада 2010. 
  3. Інформаційне агентство «УНІАН»: Коментар до статті: Втрати, за даними Путіна, сягнули 112 % [Архівовано 23 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  4. Історик на зламі епох. Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади / Упоряд. бібліогр.: І. Кузьміна, О. Юркова; Авт. історіограф. нарису О. Юркова. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2016. ‒ 531 с. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 19 грудня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]