Ян Мар'янський
| Ян Мар'янський пол. Jan Mariański | |
| Народження: |
1 січня 1930[1] Коваль, Республіка Польща |
|---|---|
| Смерть: |
19 січня 2008[1] (78 років) Гдиня, Поморське воєводство, Республіка Польща |
| Поховання: | Witomino Cemetery in Gdyniad |
| Країна: | Республіка Польща |
| Освіта: | Гданський політехнічний університет |
| Партія: | Польська об'єднана робітнича партія |
| Нагороди: | |
Ян Мар'янський (пол. Jan Mariański; 1 січня 1930, Коваль — 19 січня 2008, Гдиня) — польський господарник, політик і дипломат часів ПНР. Голова міської ради Гдині у 1969—1973 роках, потім до 1977 року — заступник голови адміністрації Гданського воєводства. У 1977—1980 роках — генеральний консул ПНР у Канаді. У 1980-х роках — директор містобудівного бюро у Гданську. Увійшов в історію Польщі, погодившись на переговори зі страйкарями під час робітничих хвилювань грудня 1970 року. Діалог було зірвано втручанням партійної влади.
Господарсько-адміністративна кар'єра[ред. | ред. код]
Вступив до урядущої ПОРП у 24 роки. У 1955 році закінчив Гданський політехнічний університет. У 1963 році отримав призначення заступником начальника воєводського планового управління в Гданську, у 1965—1966 роках — заступник начальника воєводської Державної планової комісії.
З 1969 року Ян Мар'янський обіймав посаду голови президії міської ради Гдині. Вважався компетентним адміністратором і господарником. Був одним з ініціаторів будівництва Музичного театру імені Данути Бадушкової[2]. На рубежі 1960—1970 років Мар'янський був помітною фігурою регіонального управління Триміста, на чолі якого у 1969—1970 роках стояли перші секретарі Гданського воєводського комітету ПОРП Станіслав Кочелек й Алоїзій Каркошка. У Гдині очолювана Мар'янським міська рада підкорялася міському комітету ПОРП на чолі з першим секретарем Хугоном Малиновським.
У грудневих подіях 1970 року[ред. | ред. код]
12 грудня 1970 року влада ПНР оголосила про значне підвищення цін на продовольство. 14 грудня 1970 року почалися робітничі протести у Гданську, наступного дня вони поширилися на Гдиню. 15 грудня 1970 року тисячі гдинських робітників зібралися біля будівлі міської ради.
Мар'яньський став єдиним представником влади, який вступив у переговори з протестувальниками[3]. Він прийняв активістів руху та від імені ради підписав протокол про взаєморозуміння (перший подібний документ у Східній Європі після 1948 року). Домовленості мали суто соціально-економічний характер: підвищення й індексація зарплат, упорядкування виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, зниження грошового утримання управлінцям і фахівцям. Політичні вимоги вони не містили. Тому Мар'яньський вбачав можливість угоди зі страйковим комітетом.
Проте вище партійне керівництво зробило ставку на силове придушення протестів[4]. У Тримісті основними провідниками військового рішення виступили члени політбюро секретарі ЦК ПОРП Зенон Клишко та Станіслав Кочелек. Гданський і Гдинський секретарі Алоїзій Каркошка та Хугон Малиновський прийняли до виконання установки вищого партійного начальства[5]. За таких обставин позиція голови міськради не мала серйозного значення.
Пізно ввечері 15 грудня члени страйкового комітету побили, міліція їх заарештувала та доправила до Вейхеровської в'язниці[6]. 17 грудня 1970 року армія та ЗОМО відкрили вогонь, у Гдині загинули 13 людей. Мар'янський втратив вплив на події.
Після грудня[ред. | ред. код]
Робітничі протести придушили, але партійне керівництво на чолі з Владиславом Гомулкою, включно з Клишком і Кочелеком, на початку 1971 року пішло у відставку. Новий перший секретар ЦК ПОРП Едвард Герек і його оточення позитивно оцінили дії Яна Мар'янського 15 грудня. Йому запропонували посаду першого секретаря Гдинського міськкому ПОРП. Однак Мар'яньський відхилив цю пропозицію, віддаючи перевагу менш повноважному, але й менш політизованому держапарату. Після усунення Малиновського, на якого поклали відповідальність за кровопролиття у Гдині, охочих стати міським партійним секретарем не одразу вдалося знайти[7].
З 1973 до 1977 року Ян Мар'янський був заступником голови адміністрації — віцевоєводою — Гданська. У 1972—1975 роках був також депутатом сейму ПНР, перебував у комісіях з будівництва, ЖКГ та закордонних справ. Потім перевівся на дипломатичну службу та вирушив до Монреалю як генеральний консул ПНР у Канаді. Повернувся до Польщі у 1980 році — рік нового підйому протестного руху та створення профспілки «Солідарність».
У політиці Мар'янський більше не брав участі. З 1980 до 1990 рік очолював у Гданську містобудівне бюро Miastoprojekt. Після зміни суспільно-політичної системи у Польщі вийшов на пенсію.
Смерть[ред. | ред. код]
Ян Мар'янський помер у 78 років. Похований у Гдині на Витомінському цвинтарі[pl]. За збігом обставин, там же похований Брунон Дрива — портовий робітник, який загинув під час розстрілу 17 грудня 1970 року та став символом «чорного четверга».
Кінообраз[ред. | ред. код]
Персонаж Яна Мар'яньського з'являється у фільмі «Чорний четвер» (пол. Czarny czwartek)[8] про криваві події грудня 1970 року. Роль Мар'янського виконав Гжегож Гзиль.
Кшиштоф Довгялло[ред. | ред. код]
У гданській проєктній організації Miastoprojekt, якою у 1980—1990 роках керував Ян Мар'янський, з 1967 до 1981 працював архітектор Кшиштоф Довгялло[9][10] — автор «Балади про Янека Вишневського», культової пісні про гдинські події[11]. У серпні 1980 року Довгялло очолив у Miastoprojekt страйковий комітет, який протистояв адміністрації Мар'янського.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000012678&find_code=SYS&local_base=ARS10
- ↑ Parlamentarzyści - Pełny opis rekordu. bs.sejm.gov.pl. Процитовано 1 березня 2024.
- ↑ Grudzień ’70: wspomnienia Waldemara Malinowskiego — 15 grudnia. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ 17 grudnia 1970 r. władza strzelała w Gdyni do robotników. Mijają 42 lata od dramatycznych wydarzeń na Wybrzeżu. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ Skończyła się moja polityczna kariera. Relacja Hugona Malinowskiego, I sekretarza Komitetu Miejskiego PZPR w Gdyni. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ 15 XII 1970 r. (wtorek) — Grudzień '70 — Rewolta Grudniowa. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ Historyk IPN: Grudzień '70 zrodził Sierpień '80. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
- ↑ Best Review. Best Review (амер.). 1 листопада 2023. Процитовано 1 березня 2024.
- ↑ Grudzień 1970 — Janek Wiśniewski padł…. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
- ↑ Encyklopedia Solidarności. Krzysztof Dowgiałło. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
- ↑ Kazik — Ballada o Janku Wisniewskim. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
|
